PROFILPELAJAR.COM

Волконський Сергій Григорович
Волконський Сергій Григорович
Народився	8 (19) грудня 1788; Москва, Російська імперія
Помер	28 листопада (10 грудня) 1865 (76 років); Вороньки, Стародубський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Поховання	Вороньки
Країна	Російська імперія
Діяльність	офіцер, мемуарист
Учасник	Наполеонівські війни
Членство	Південне товариство декабристів
Роки активності	з 1796
Титул	князь
Військове звання	генерал-майор
Батько	Grigorij Semënovič Volkonskijd
Мати	Aleksandra Volkonskayad
Брати, сестри	Рєпнін-Волконський Микола Григорович і Sofya Grigoryevna Volkonskayad
У шлюбі з	Волконська Марія Миколаївна
Діти	Mikhail Sergeevich Volkonskiyd і Elena Sergeevna Kochubey (nee Volkonskaya)d
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Волконський.

Волконський Сергій Григорович (нар. 8 (19) грудня 1788(17881219) — 28 листопада (10 грудня) 1865) — генерал-майор, бригадний командир 19 піхотної дивізії, декабрист, Герой Франко-російської війни 1812 року.

Біографія

Походить зі старовинного роду чернігівських князів.Предки декабриста - знамениті в давньоруський історії Ольговичі, правили в Чернігові і були ініціаторами та учасниками безлічі міжусобних воєн в Україні-Русі. Сам декабрист належав до XXVI коліну роду Рюриковичів.^[2] По материнській лінії Волконський з роду князів Рєпніних. Батько — Член Державної Ради, генерал від кавалерії, князь Волконський Григорій Семенович (25.01.1742 — 17.07.1824), мати — кн. Рєпніна Олександра Миколаївна (25.04.1756 — 23.12.1834). С. Г. Волконський виховувався до 14 років вдома. Записаний до служби сержантом в Херсонський гренадерський полк (номінально) у 1796 році 8 років від народження до штабу фельдмаршала Суворова-Римнікського. На дійсній військовій службі з 28.12.1805 року.

Воював з французами в кампанію 1806 — 1807 років, заслужив орден Володимира 4 ступеня, золотий знак за Прейсіш-Ейлау ( 1807 ) і золоту шпагу за хоробрість.

1810 — 1811 — учасник військових кампаній в Османській імперії.

Учасник франко-російської війни 1812 року і закордонних походів. В 1812 р. був у почеті імператора Олександра I, потім в загоні Ф. Ф. Вінцингероде, за оборону переправи через ріку Москву отримав звання полковника. Брав участь майже у всіх великих битвах війни. В 1813 році отримав звання генерала.

Володів 10 000 десятин землі в Таврійській губернії, хутором під Одесою, 1046 кріпаками в Нижегородській губ. і 545 в Ярославській губ..

Масон, член ложі «Об'єднаних друзів» (1812), ложі «Сфінкса» (1814), засновник ложі «Трьох чеснот» (1815) та почесний член Київської ложі «Товариство об'єднаних слов'ян».

Член Союзу благоденства (1819) і Південного товариства. З 1823 року Волконський очолює разом з Давидовим Василем Львовичем Каменську управу Південного товариства, активний учасник київських з'їздів, здійснював зв'язок між Північним товариством та Південним товариством. У 1825 році князь Волконський вів переговори про спільні дії і з Польським патріотичним товариством. Переговори ці закінчилися невдачею: ні з Північним, ні з Польським патріотичним товариствами південним змовникам домовитися так і не вдалося.

У 1824 році на виконання доручення Пестеля, Волконський їздив на Кавказ, намагаючись дізнатися, чи існує таємне суспільство в корпусі генерала О.П. Єрмолова.

Волконський - єдиний генерал дійсної військової служби, який узяв безпосередню участь у повстанні декабристів.

Заарештований 5.1.1826 року, доставлений до Петербургу і ув'язнений у Петропавлівській фортеці в № 4 Алексєєвського равеліну.

Горджиані М. Портрет Волконського С.Г., написаний у 1873 році з останньої фотокартки Волконського, зробленої 3 травня 1864 року у Ніцці

Засуджений по 1 розряду і по конфірмації відправлений на каторжні роботи до Сибіру в кайданах. 22.8.1826 року строк скорочено до 15 років. 25 жовтня 1826 року прибув на Благодатний рудник. У вересні 1827 року відправлено до Читинського острогу. У дворі Читинського острогу був невеликий город - і Волконський вперше захопився "городництвом". У вересні 1830 року відправлено в Петровський завод, строк скорочено до 10 років в 1832 році. У Петровському Заводі, нової в'язниці, куди декабристів перевели з Чити у вересні 1830 року, каторги як такої взагалі не було: злочинців не змушували ходити на роботи, ті з них, у кого були сім'ї, могли жити в острозі разом з дружинами.

У Петровському заводі Волконський як і раніше займався "сільським господарством". І ще до того, як закінчився термін його каторжних робіт, по Сибіру стала поширюватися слава про надзвичайні овочі і фрукти, які він вирощував у своїх парниках. У 1834 році померла мати Волконського. Після смерті в її паперах знайшли лист з передсмертним проханням до імператора - пробачити сина.За клопотанням матері звільнений від каторжних робіт і виведений на поселення у Петровському заводі в 1835 році.

Дружина Сергія Волконського Марія Миколаївна Раєвська (25.12.1805 — 10.08.1863) поїхала слідом за чоловіком до Сибіру і в листопаді 1826 року прибула в Благодатний рудник.

З 1845 року родина Волконських мешкає в Іркутську. Волконський як і раніше живе в Уріку, лише зрідка відвідуючи сім'ю в Іркутську. У нього тепер зовсім інше життя - "хлібороба" та купця. Після закінчення каторжного терміну він отримав велику ділянку землі, і всі сили віддав її обробці. До кінця свого перебування в Сибіру ссильнопоселенец Сергій Волконський власною працею зібрав пристойний статок. ^[2]

За амністією 26.08.1856 року С. Г. Волконському і його дітям повернено дворянство (дітям дарований князівський титул) і дозволено оселитися в Європейській Росії, місцем проживання визначено с. Зиково Московського повіту.

Помер Волконський Сергій Григорович в с.Воронки ( маєток Кочубея М.А., чоловіка дочки Волконського), колишній Козелецького повіту Чернігівської губернії, де і похований разом з дружиною.

Діти: син - Волконський Михайло Сергійович ( 1832 - 1909 ), дочка - Олена Сергіївна ( 1835 - 1916 ).

Нагороди

Орден святого Володимира 4 ступеня з бантом.
Золота шпага за хоробрість.
Орден святого Володимира 3 ступеня.
Військовий орден святого Георгія 4 ступеня.
Орден святої Анни з діамантовими знаками.
Орден святої Анни 1 ступеня.
Орден "Pour le Mérite" (Пруссія).

Нагороди були повернуті С.Г.Волконському в 1863 році. «Ніколи не шкодував про свою зламану кар'єру і ставився холоднокровно до позбавлення його відзнак, С. Г. Волконський жалкував лише про втрату ним Георгіївського хреста, відзнаки на згадку Прейсіш - Ейлауської битви , і військової медалі дванадцятого року, як свідків його колишніх військових подвигів » ^[3]- писав його син М.С.Волконський, перший біограф С.Г. Волконського.