Рідкий діелектри́чний місто́к[1] (початково — водяний місток, водний місток) — фізичне явище, що виникає між двома посудинами з деіонізованою низькомолекулярною полярною рідиною (дистильована вода, гліцерин, метанол)[2][3], коли до посудин прикладається висока постійна напруга. Між посудинами виникає рідкий місток, що зберігає стійкість при рознесенні посудин на відстань до 25 мм. Діаметр містка — порядку 1-3 мм. Місток залишається стабільним до 45 хвилин, при цьому температура підіймається до 60 °C при зриві стійкості.