Виробництво бавовни в Пакистані є невід'ємною частиною економічного розвитку країни. Держава значно залежить від бавовняної промисловості та пов'язаного з нею текстильного сектору, і цій структурі надано головного статусу країні. Бавовна вирощується як промислова культура на 15 % земель країни протягом сезону дощів, а з травня по серпень, як період урожаю Харіф, і вирощуються в менших масштабах у період з лютого по квітень. Рекордне виробництво бавовни — це 15 мільйонів тюків 470 фунтів (210 кг) у вигляді насіннєвої бавовни протягом 2014—2015 років, що на 11 % більше порівняно з попереднім сезоном (2013—2014).^[1] З точки зору виробництва, станом на 2012—2013 роки, Пакистан займає четверте місце серед виробників бавовни у світі, першими трьома з яких були Китай, Індія та США.^[2] Експорт бавовни-сирцю, Пакистан посідає третю позицію і є четвертим за споживанням (близько 30 — 40 відсотків виробництва). Це найбільший експортер бавовняної пряжі.^[3]

Найдавніші історичні сліди бавовни були знайдені в м. Мергарх, поблизу міста Кветта, що робить Пакистан одним із перших регіонів вирощування бавовни. Бавовна була виявлена в нитках на мідній намистині на місці поховання, що відноситься до періоду Неоліту (6000 р. до н. е.). Мінералізовані нитки піддавались металургійному аналізу за допомогою комбінації мікроскопа з відбитим світлом та скануючого електронного мікроскопа, виявляючи, що вони були бавовняними (рід Gossypium).^[4][5] Вирощування бавовни набуло більш широкого поширення під час цивілізації долини Інду, яка охопила частини сучасного Східного Пакистану та північно-західної Індії.^[6] Археоботанічні дані про насіння простежувались до 5000 р. до н. е. в Мергарзі, хоча незрозуміло, належали вони до дикого або культивованого сорту. Використання бавовняної тканини в містах долини Інду Мохенджо-Даро та Хараппа відноситься до 2500 р. до н. е. Пилок бавовни зафіксовано в Балакоті.^[7] Ванільні виноградні лози Хараппа (зрілий Хараппанський період 2500—2000 р. до н. е.) виявлені сліди бавовняних ниток, прив'язаних до ручки дзеркала, старовини з місця жіночого поховання, а також навколо мідної бритви.^[8][9] Існує багато інших свідчень бавовни, наприклад, як пилка Мальові (квіткової рослини), подібного до Gossypium у Балакоті (зрілий Хараппанський період, 2500—2000 р. до н. е.); та насіння в Банавалі(Зрілий Хараппан, 2200—1900 р. до н. е.), Сангхол (Пізній Хараппан, 1900—1400 р. до н. е.), Канмер, Качч (Пізній Хараппан, 2000–1 700 р. до н. е.), Імлідхі Хурд і Горахпур (1300—800 р. до н. е.);і волокна в піздньої керамиці кольору охра (Sringaverapura -1200-700 до н. е.);в Халлурі, як насіння та фрагменти раннього залізного віку (950—900 р. до н. е.).

Бавовна — це целюлозна клітковина, одна з чотирьох основних сільськогосподарських культур в країні, і відома як «королівська бавовна» та «біле золото». Це формує основну сировину для текстильної промисловості Пакистану.^[10]

Бавовна є невід'ємною частиною економіки Пакистану. Згідно з аналізом у звіті Міністерства сільського господарства США за 2015 рік, він вирощується як технічна культура на 15 % земель країни. Вирощується в мусонні з травня по серпень, відоме як харівський період. В період з лютого по квітень його також вирощують, тільки у менших масштабах^[11]

Вирощується бавовна у двох провінціях Пенджаб та Сінд.На першу припадає 79 %, а на другу — 20 % землі для вирощування бавовни. Вирощується також у проивинції Хайбер -Пахун-Хава (КПК) та Белуджістані.Загальна площа вирощування бавовни становила 2 2 950 000 гектарів (7 300 000 акрів) протягом вегетаційного періоду 2014—2015 р. Дрібні фермери із земельними наділами розміром менше 5 гектарів (12 акрів) утворюють найбільшу групу виробників;^[11] Фермери, які займають менше 2 гектари (4,9 акра) складають 50 % господарстств. Земельні ділянки 25 гектарів (62 акри) під обробкою бавовни становлять менше 2 % господарств.^[3] За оцінкою 2013 рік, 1,6 млн фермерів (із загальної кількості 5 млн. У всіх секторах) займалися вирощуванням бавовни, вирощуючи понад 3 млн.

Бавовну Bacillus thuringiensis, фермери, широко застосовували у період часу її першого випробування в провінції Сінд у 2002 році. Зараз використовується 95 % території.^[11] Рада Пенджабу схвалила вирощування сортів бавовни 18-Bt та не-Bt.Це 12 сортів BT FH-114, CIM-598, SITARA-009, A-one, BH-167, MIAD-852, CIM-573, SLH-317,TARZAN-1,NS-141,IR-NIBGE- 3,MNH-886 та шість сортів, що не належать до BT, NIBGE −115, FH-941, FH-942, IR-1524, Ali Akbar-802 та NEELAM-121.^[12] У провінції Сінд місцеві сорти бавовни також вирощуються приблизно на 40 % площі.^[13] Зазвичай, з квітня по липень їх висаджують, а збирають протягом серпня — грудня.^[4]

Бавовна служить базою промислового сектору країни.^[3] Виробництво бавовни було зареєстровано на рекордному рівні — 15 мільйонів тюків по 470 фунтів кожен у формі насіннєвої бавовни протягом 2014—2015 р.;це на 11 % більше порівняно з попереднім сезоном (2013—2014 р.) Приріст склав з 1,38 млн тюків у 1961 р. до 11,138 млн тюків у 2014 р.,Показники 2014—2015 р. свідчать про подальше збільшення до 15 млн тюків.^[1] У період 1980—1981 — 1990—1991 р. зростання виробництва було стрімким, та виробництво зросло з 0,70 млн до 2,2 млн тонн, що було названо «чарівним роком» пакистанської бавовняної промисловості. Пояснювалося це кращими заходами боротьби зі шкідниками, використанням вдосконалених типів насіння та більшим використанням добрив.^[14] Бавовняна та текстильна промисловість інтегровані та складають 1000 цехів, 425 текстильних фабрик та 300 дробарок для насіння бавовни та нафтопереробних підприємств. Гібриди бавовни, створені шляхом схрещування гена Bt у традиційні сорти, були розроблені місцевими фірмами, що займаються насінням.^[11] У провінції Сінд бавовна вирощується на більш ніж мільйоні гектарів в районах Беназірабад, Хайдарабад, Джамшоро, Мірпур-Хас, Наушеро-Фероз, Сангар, Бадін, Суккар, Gоткі, Тарпаркар, Тетта та Умар Кот.^[10]

Пакистан знаходиться на четвертій позиції серед виробників бавовни у світі; першими трьома є Китай, Індія та США, у такому порядку.^[2] За даними 2012—2013 р. сира бавовна, що експортується з Пакистану, посідає третю позицію у світі.^[4] За споживанням він займає четверту позицію (близько 30 і 40 відсотків виробництва). Це найбільший експортер бавовняної пряжі.^[3]

Бавовна, що вироблена в межах країни, є середньою основою. Довговолокниста бавовна імпортується для виробництва якісних тканин на експорт.^[11] Тому бавовна середнього штапелю, яку також називають средневолокністою бавовною 1,3—3,3 сантиметра (0,51—1,30 дюйм) — американський тип з довжиною приблизно від 1,3—3,3 сантиметра (0,51—1,30 дюйм).Довговолокниста бавовна має відносно довше волокно, дорога і використовується здебільшого для виготовлення тонких тканин, пряжі та панчішних виробів.^[15] Економічний розвиток країни значною мірою залежить від бавовняної промисловості та пов'язаного з нею текстильного сектору, і це надало бавовні основний статус в країні.^[2] Крім використання в текстильних виробах у вигляді бавовняних ворсинок, пряжі, ниток, тканини та одягу, його насіння використовуються для видобутку олії.^[10]

Віруси та шкідники впливають на врожайність сортів бавовни. Вірус скручування листя бавовни, який є патогенним вірусом з сімейства рослинних вірусів, затримує ріст рослин, що серйозно впливає на врожайність. Такі шкідники, як біла муха, борошнистий клоп, попелиця, рожевий черв'яковий черв'як, заражають рослини, зменшуючи врожайність.^[11]

За 2014—2015 р. було експортовано 474 091 тюк по 470 фунтів кожен, збільшення з 382 006 тюків у 2014—2015 р.^[1] Домінуючу роль в експорті відіграють бавовняна та текстильна галузі.^[2] Бавовна становить 55 відсотків експортних доходів країни, а Пакистан має 14 % частку світового експорту сукна.^[4] У 2013 році Європейський Союз надав Пакистану статус Загальної системи преференцій «Плюс», що сприяло експорту текстилю до ЄС.^[11]

Система регулювання біологічної безпеки була частиною 18-ї поправки до Конституції Пакистану, яка «передала» кілька функцій провінціям, ця система досі незрозуміла щодо регуляторів, які можуть контролювати затвердження нових технологій насіння. У контексті три нормативні акти, які перебувають у стадії затвердження, — це Закон про права селекціонерів рослин, зміни до Закону про насіння 1976 року та Закон про біобезпеку. Згідно з звітом Міністерства закордонних справ США за 2015 рік, прийняття цих законів, як запровадження нових біотехнологічних заходів має вирішальне значення.^[11]

• Newspaper clippings about Cotton production in Pakistan in the 20th Century Press Archives of the ZBW