Вибухова желатина

Гримучий драгль (вибухова желатина) — потужна бризантна вибухова речовина класу динамітів, яка складається з 93 % нітрогліцерину і 7 % колоїдної бавовни. Призначена для шпурових зарядів при висадженні найміцніших гірських порід, зокрема, в присутності води. Перший гримучий драгль був синтезований розчиненням в нітрогліцерині нітроцелюлози у вигляді піроксиліну. Сучасний гримучий драгль же створений розчиненням в етиленглікольдинітраті колоксиліну. Одна з найдешевших вибухових речовин.

Горить повільно і не може вибухнути без детонатора, тому його можна безпечно зберігати[1]

Властивості і різновиди

Властивості

Гримучі драглі мають консистенцію від вазеліноподібної, до густого холодця. Консистенція залежна від ступеню загущення.

Переваги

  • Зручніше використання ЕГДН\нітрогліцерину
  • Проста технологія отримання

Недоліки

  • Менш потужна вибухівка порівняно з рідким ЕГДН\нітрогліцерином
  • Не зменшує токсичність і летючість ЕГДН\нітрогліцерину
  • Нижча чутливість до детонації[2][3]

Різновиди

Нітрогліцериновий гримучий драгль

Це пластична вибухова речовина, яка складається з 93 % нітрогліцерину і 7 % колоїдної бавовни. Призначена для шпурових зарядів при висадженні найміцніших гірських порід, зокрема, в присутності води.[4]

Являє собою безбарвну або темно-жовту напівпрозору желеподібну масу, що сильно детонує при ударі або терті. Щільність 1,55-1,58 г/см³. Вміст нітрогліцерину 87-93 % (мас.), Піроксиліну — 7-13 % (мас.)[5]. Відрізняється відмінними гідрофобними властивостями.

Гримучий драгль — найпотужніший желатиндинаміт:

  • температура спалаху 205 °С,
  • теплота вибуху 6,47 МДж/кг.
  • фугасність 600 см³,
  • швидкість детонації 7800 м/с (на 10-15 % поступається гексогену),
  • бризантність за Каст — 8 мм.

Відмінна риса драглів — висока чутливість до різних механічних впливів, яка знижується додаванням камфори та інших флегматизаторів. Додаванням нітратів, поглиначів та наповнювачів отримують пластичні та порошкоподібні динаміти[5].

На відміну від динамітів у гримучого студня відсутнє «випотівання» нітрогліцерину з твердого наповнювача внаслідок синерезису, що робить його безпечнішим у зберіганні

Нітрогліколевий гримучий драгль

Нітрогліколевий гримучий драгль має консистенцію від вазеліноподібної, до густого холодця. Потужність динаміту обернено пропорційна до загущення вибухової речовини у флегматизаторі. Простіше кажучи, чим більше загущення, тим менша потужність динаміту.[3]

ЕГДН дуже швидко желатинізує нітроклітковину, процес протікає при кімнатній температурі — на відміну від нітрогліцерину[6]

Виробництво

Технологія виробництва проста: у чистий ЕГДН засипається наповнювач до повного насичення і добре вимішується. У в якості останнього можуть бути використані різні горючі та мінеральні добавки:

  • Піроксилін — динаміт з пристойною потужністю.
  • Селітра — динаміт має хороші детонаційні характеристики.
  • Деревне борошно — досить чутливий і «спокійний» динаміт.
  • Крейда, глина, кізельгур, тальк — динаміт не дуже високої потужності, але з мінімальною чутливістю до зовнішніх впливів
  • Житнє обсмажене борошно — добре поглинає ЕГДН.
  • Магнію оксид, магнезія в порошку — стабільний динаміт, здатний довго зберігатися без розкладання[2]

Використання

Нітрогліцериновий гримучий драгль, до винайдення АСВВ обмежено використувався в буропідривній роботі. Снарядом заповненим нітрогліцериновим гримучим студнем убили російського імператора Олександра II 1 березня 1881 року[7]

Нітроглікольний драгль застосовується, як детонатор для ігданіту або як самостійний динаміт. Інше використання це як компонент деяких рідких ВР та бездимних порохів[2](Склад Нобеля був названий баліститом, склад Абеля — кордитом)[8].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Home. Irish Industrial Explosives (англ.). Процитовано 25 вересня 2022.
  2. ↑ а б в Морган, Мартін фон (2006). Рускій тєрор (російська) . DRT. с. 157—159.
  3. ↑ а б Блажений, Авдєй (2002). Азбука домашнєго тєрорізма (російська) . с. 32—34.
  4. ↑ Білецький, Володимир Стефанович, ред. (2004). Мала гірнича енциклопедія (українська) . Донецьк: Донбас. с. 640 с. ISBN ISBN 966-7804-14-3. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  5. ↑ а б Яхонтов, А.Д. (1933). Курс взрывчатых веществ (російська) . с. 244 с.
  6. ↑ Химия и Химики № 6 2014. Нитроцеллюлоза и гремучий студень. chemistry-chemists.com. Процитовано 25 вересня 2022.
  7. ↑ Убивство Олександра II. Вікіпедія (укр.). 9 вересня 2022. Процитовано 25 вересня 2022.
  8. ↑ Гремучий студень Желатина взрывчатая - Справочник химика 21. chem21.info. Процитовано 25 вересня 2022.

Література

Посилання