172 спортсмени (144 чоловіки і 28 жінок) з 24 країн змагалися за 7 комплектів нагород (5 у чоловіків і 2 у жінок). Програма змагань в порівнянні з попередньою Олімпіадою в Мельбурні значно змінилася. З програми були вилучені всі заїзди на 10 000 метрів, при цьому збережено всі заїзди на дистанції 500 та 1000 метрів. Вперше в програму була включена естафета байдарочників 4 × 500 метрів. У жінок додалися змагання байдарок-двійок на 500 метрів. Крім того, на цій Олімпіаді вперше час вимірювався з точністю до 1/100 секунди.
Найуспішніше виступили радянські веслувальники: у жінок радянські спортсменки виграли золото в обох видах програми (Антоніна Середіна стала дворазовою олімпійською чемпіонкою), у чоловіків каноїсти перемогли на дистанції 1000 метрів серед двійок. Угорці завоювали 6 нагород, серед яких було одне золото (примітно, що всі 9 угорських веслярів, які виступали на Олімпіаді, завоювали нагороди)[1].
Прославлений шведський байдарочник 40-річний Герт Фредрікссон (найстарший учасник змагань) виграв свою шосту в кар'єрі золоту олімпійську медаль, перемігши в двійках на дистанції 1000 метрів (разом з Свеном-Оловом Шеделіусом). Фредрікссон виграв золото на 4-й Олімпіаді поспіль, ставши най титулованішим байдарочником в історії Олімпійських ігор; ця золота медаль стала для нього першою і єдиною, завойованою у двійках, всі інші олімпійські нагороди швед завоював в одиночках. Крім золота в двійках Фредрікссон став третім на дистанції 1000 метрів серед одиночок. В естафеті байдарок-одиночок 4 × 500 м шведи не зуміли завоювати нагороду, і це був єдиний із 9 олімпійських стартів Фредрікссона за 12 років (1948-1960), за підсумками якого він не піднявся на п'єдестал пошани.
Загальний медальний залік
(Жирним виділено найбільшу кількість медалей в своїй категорії; приймаюча країна також виділена)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
_pictogram.svg)
