Великий катехізис Лаврентія Зизанія

«Великий катехізис»
Зміст першого видання
АвторЛаврентій Зизаній
Мовацерковнослов'янська
МісцеМосква
Видано1627

«Катехізис» — катехизм Лаврентія Зизанія. Надрукований 1627 року у Москві.

Також відомий як «Великий катехізис» (імовірно щоб відрізнити від «Малого катехізиса» Петра Могили, що був виданий у Москві 1649 року[1]).

Книгу було надруковано після її перекладу на церковнослов'янську та внесення низки правок московським духовенством.[2] Вже після завершення друку, відбулися публічні дебати щодо багатьох позицій тексту. У ході дебатів, зокрема, московські богослови зазначили, що не розуміють мови оригіналу, який помилково вважали польською (насправді — «проста руська мова»).[3] Зизанію закидали значну кількість католицьких, протестантських і навіть грецьких впливів.[2][3]

Після завершення перевірки, тираж книги було наказано знищити.[3]

Книга, однак, не вийшла повністю з обороту і спричинила значний вплив на богословську думку Московського царства.[3] У рукописній формі здобула поширення серед старообрядців. В 18 ст. «Катехізис» було тричі видано в єдиновірницькій типографії в Гродно (1783, 1787 і 1788). 1878 року його було знову видано в Москві.[2]

До наших днів збереглося декілька примірників оригінального видання. Один примірник тримав у своїй келійній бібліотеці патріарх Філарет. Списком «Катехізиса» володів також духовний отець царя Олексія Михайловича — Стефан Внифатьєвич (Овчин).[3]

Перша глава дає самоназву книги по-грецьки, «по-литовськи» (староукраїнською) і російською:

Кни́га г(лаго)лємаѧ погрє́чєски катихиси́съ, полито́вски оглашє́нїє. Рускимъ жє ѩзы́ком нарица́ємаѧ бєсѣдосло́вїє.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Квасюк Л. В. Специфіка інтерпретації християнських догматів у «великому катехізисі» (1627) Лаврентія Зизанія // Вісник Національного авіаційного університету. Серія: Філософія. Культурологія. — 2011. — № 1. — С. 147—151.
  2. ↑ а б в М. М. Бернацкий. Катехизис в Восточных Церквах // Православная энциклопедия. — Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2013. — Т. 31. — С. 8-39.
  3. ↑ а б в г д Опарина, Т. А. Иван Наседка и полемическое богословие киевской митрополии. — Наука, 1998. — 431 с. — ISBN 5-02-031083-2.

Посилання