Головним завданням конференції, організатором якої виступила Японія, було підкреслення ролі Японії як «визволителя» Азії від західного колоніалізму і лідера серед країн Східної Азії[1]. На сьогоднішній день більшість науковців визнає, що конференція стала фіктивним заходом, оскільки підсумки конференції ніяк не впливали на долю держав, представники яких були запрошені до Токіо[2][3][4][5]: всі вони знаходилися в залежності від Японії або були окуповані Збройними силами Японії, і лише два з них - Маньчжурська держава і Таїланд - мали дипломатичне визнання з боку хоча б декількох держав за винятком країн Осі і їх союзників (зокрема, Маньчжурію визнала Сальвадор і Домініканська республіка, а Таїланд, більше того, входив до складу Ліги Націй)