В останній рік правління батька царевич Вахтанг та його брати Деметре і Георгій стали співправителями Олександра I Великого. Після зречення Олександра 1442 року Вахтанг проголосив себе царем Грузії, дозволивши молодшим братам керувати у доручених регіонах та бути його васалами. Влада Вахтанга IV слабшала, що призводило до роздрібнення країни. Восьма навала військ Тимура роздробила країну на регіональні царства.
Царювання Вахтанга IV відзначилось другою навалою туркменськогоШах Джахана. Битви відбувались у південній Грузії (Ахалцихе), проте шах не зміг подолати опору грузинського війська. Вночі Джахан потай залишив поле бою та повернувся до Тебриза.
Цар Вахтанг IV помер після чотирьох років правління, не залишивши спадкоємців, і влада перейшла до його брата Георгія VIII.
Джерела
ქსე, ტ. 4, გვ. 336, თბ. , 1979.
Cyrille Toumanoff, Manuel de généalogie et de chronologie pour le Caucase chrétien (Arménie, Géorgie, Albanie) [détail des éditions], p. 127 .
Alexandre Manvelichvili, Histoire de la Géorgie, Paris, Nouvelles Éditions de la Toison d'Or, 1951, 476 p., p. 255 .
Nodar Assatiani et Alexandre Bendianachvili, Histoire de la Géorgie [détail des éditions] [présentation en ligne] .
Marie-Félicité Brosset, Histoire de la Géorgie depuis l'Antiquité jusqu'au, v. 1-7, 1848-58 (lire ce livre avec Google Books : [1] [Архівовано 11 січня 2014 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 11 січня 2014 у Wayback Machine.]), p. 682-684.