Василій народився в грудні 1469 року в селі Єлохово (зараз — у міській зоні Москви), на паперті, куди прийшла молитися його мати про благополучні роди.
До шістнадцяти років був підмайстром у чоботаря. Після шістнадцяти років і до самої смерті здійснював подвиг юродства. Він цілий рік ходив без одягу, ночував просто неба, постійно дотримувався посту і носив вериги, терпів злидні.
Він постійно викривав брехню і лицемірство. Сучасники відмічали, що це була хіба не єдина людина, якої боявся царІван Грозний, проте є й більш цікава версія. Начебто Василій Блажений — це і є Іван Грозний після того, цар у 1553 р. переніс хворобу та став юродивим.[2]
Блаженний Василій = Іван?
Як відомо, у 1553 році Іван IV серйозно захворів. До цього часу у нього вже був малолітній син Дмитро, а незабаром народився другий син Іван[3]. "Іван IV занедужав тяжкою недугою. Він марив у гарячці, перестав впізнавати близьких людей. Смерті його чекали день у день. Увечері 11 березня 1553 року наближені бояри присягнули на вірність спадкоємцю престолу грудному немовляті Дмитру"[4]. Відомий дослідник епохи Івана Грозного Р.Г. Скринніков вважає, що передчасна присяга 1553 року показує: Захар'їни ані трохи не сумнівалися щодо прийдешньої смерті царя. Історики припускають, що цар Іван IV Васильович дійсно захворів настільки тяжко, що остаточно відійшов від справ, а можливо, дійсно, незабаром помер[5].
Відомо також, що перед своєю хворобою базилевс став виявляти особливу набожність. Відомо, що цар знаходився в цей час під сильним впливом священика Сильвестра. «Саме Сильвестр заронив в душу Грозного іскру релігійного фанатизму... Залучення до релігії внесло в життя двору великі зміни. Англійців, які відвідували країну в той час, вражали багато звичок московського государя. Цар цурався грубих потіх, не надто любив полювання, зате знаходив задоволення в богослужіннях... У тому ж (1552) році Івана відвідали перші видіння»[6].
Повідомляється також, що ці роки були «часом виняткової уваги до юродивих». Тож чудовий «нагоходець» Василь Блаженний, який взимку і влітку ходив «без тілесних шат» — в лахмітті, з тяжкими веригами на шиї, користувався в Москві великою пошаною[7].
За думкою певних дослідників, відійшовши від справ після тяжкої хвороби в 1553 р., цар Іван перетворився на юродивого, а Василь=базилевс, тобто Цар. Цьому сприяла його особлива набожність.[8]
Смерть чудотворця
Коли ж Іван, або Василь Блаженний (тобто Блаженний Цар) у серпні 1557 р. помер, його смерть, природно, відзначили в офіційних записах розрядного наказу та пишно поховали при величезному скупченні народу. Ховали не просто юродивого, а колишнього царя — самі лише бояри несли його домовину, а митрополит Макарій здійснював поховання на кладовищі Троїце-Сергієвого монастиря, що у Рові, при величезному скупченні народу. Саме тут згодом було побудовано Покровський собор, на пам'ять здобуття Казані, який є більш відомим під назвою Собор Василія Блаженного.
1588 р. за повелінням Федора Івановича було влаштовано приділ на честь Василія Блаженного на місці, де він був похований; для його мощей було виготовлено срібну раку. Згодом Василя Блаженного канонізували.
Цікаво, що крім московського чудотворця Василя Блаженного, у святцях згадується також і «Іван Блаженний московський чудотворець», про якого майже ніяких подробиць не відомо. Вважається, що він помер в 1589 році в Москві і «тіло його з великої честю було поховано в церкві Василя Блаженного»[9]. Тобто: в тому ж самому соборі, що дає привід припустити, що це одна і та сама людина, що двічі потрапила у святці під двома своїми іменами: Василь та Іван.
С. А. Кирилов, «Василь Блаженний (Моління)», 1994
Чудеса
Василію Блаженному приписують безліч чудес, як при житті, так і після смерті.
Ще в підмайстерником він передбачив, що замовнику чоботи не будуть потрібні. Той помер наступного ранку.
Один боярин подарував Василію дорогу шубу. Злодії зауважили шубу і вирішили заволодіти нею. Один з них прикинувся мертвим, а інші просили у Василія шубу для поховання. Василій накрив «мертвого» шубою, але сказав при цьому: «буди же ти віднині мертвим за лукавство твоє; ібо написано: лукавії да потребятся». Обманщик дійсно помер.
Одного разу Василій Блаженний порозкидав калачі у одного продавця на базарі, і той признався, що до муки підмішані вапняк і крейда.
У Степенній книзі розповідається, що влітку 1547 року Василій прийшов у Вознесенський монастир на Острозі (нині — Воздвиженка) і перед церквою довго молився зі слізьми. Наступного дня почалася відома московська пожежа, і саме з Воздвиженського монастиря.
Знаходячись у Москві, святий побачив пожежу в Новгороді, яку він погасив трьома келихами вина.
Каменем розбив на Варваринських воротах образ Божої Матері, який здавна вважався чудотворним. На нього накинулася юрба паломників, що сходилися зі всієї Московії з метою зцілення, і почали його бити «смертним боєм». Юродивий сказав: «А ви зішкребіть фарбовий шар!». Усунувши шар фарби, люди побачили, що під зображенням Богоматері приховується «диявольська морда».
Покровительство
Порятунок від пожежі, лікування хворих на очі. Мощі Василя Блаженного прославилися чудесами, зцілюючи хворих на очі.
Собор Василія Блаженного
Інша назва собору — Покровський Собор. Він повністю нетиповий для російських храмів.
↑Карамзин Н.М. "История государства Российского". - СПб., 1842. Репринтное воспроизведение издания пятого, выпущенного в 3-х книгах с приложением "Ключа" П.М.Строева. Книги I,II,III,IV. примітка 469 до т.10, стовпець 85.: Москва, изд-во "Книга", 1988, 1989.
