6 травня 1953 року Васильєв був обраний секретарем Глазовського міського комітету ВЛКСМ, де працював до 2 грудня1959 року. Потім був переведений в редакцію газети «Ленінський шлях» на посаду заступника директора. 9 травня переведений до редакції газети «Комсомолець Удмуртії». З 16 травня по 1 вересня1962 року займав посаду заступника редактора, по 1 липня — редактора цієї газети. Потім переведений на посаду заступника редактора газети «Радянська Удмуртія», де пропрацював до 1 грудня1968 року.
Після багаторазових прохань був переведений до Ради письменників УАРСР, де працював до 8 серпня1972 року на посаді літературного консультанта, а пізніше очолив Раду. З 9 серпня назначений редактором журналу «Молот». Загинув у липні 1978 року в автомобільній катастрофі в Іжевську.
Політична діяльність
Васильєв був активним комсомольским працівником. 1948 вступив до Всесоюзного Ленінського Комуністичного Союзу Молоді, де був обраний спочатку групкомсоргом, потім членом комітету ВЛКСМ Глазовського педагогічного училища. З 1955 по 1958 студент Глазовського педагогічного інституту, обирається секретарем комітету ВЛКСМ. Одразу після закінчення вузу обраний другим секретарем Глазовського міського комітету комсомолу. Протягом життя Васильєв був на посадах депутата Глазовської міської ради, члена Глазовського міського комітету КПРС, з 1955 року членом пленуму обкому ВЛКСМ.
Творча діяльність
Васильєв — автор віршів удмуртською (7 збірок) та російською (5 збірок) мовами. Його вірші друкувались у журналах «Жовтень», «Юність», «Сільська молодь», «Урал», «Наш сучасник», «Дружба народів», «Знам'я», «Молода гвардія», «Огоньок», «Зміна», «Нева», в газетах «Правда», «Удмуртська правда», «Комсомолець Удмуртії», «Радянська Росія», «Літературна газета». Декілька разів цикл віршів транслювався по Всесоюзному та місцевому радіо.
Українською мовою твори Васильєва перекладав поет-дисидент із міста СумиМикола Данько. Збережено листування між двома поетами, яке перебуває на обліку в Сумському обласному державному архіві[1]. Микола Данько стверджував, що автокатастрофа, в якій загинув Васильєв, була інспірована органами КДБ СРСР, які буцімто мали претензії до поета.
