Бірґер Маґнуссон (1210—1266) — шведський герцог, верховний ярл, з 1248 до 1266 року фактичний володар Швеції. Засновник династії шведських королів Фолькунгів.
Бірґер був сином аристократа Маґнуса Міннешельда та Інґрід Ільви, онуки короля Сверкера I Старшого. Народився у маєтку Б'єльбу в області Естерйотланд. Стосовно молодості Бірґера мало відомостей. Скоріш за все він активно брав участь як у військових походах, так і в політичному житті.
Біргер зміг стати наближеною особою короля Еріка XI Шепелявого. Зміцнити це становище допоміг шлюб Біргера з сестрою короля Інгеборг. Намагаючись збільшити свій вплив у королівстві та отримати здобич, Біргер у 1240 році за підтримки папи римського Григорія IX організував похід проти Новгородської республики, проте зазнав поразки на річці Неві.
Незважаючи на цю невдачу, Бірґер по поверненню зберіг прихильність короля. В подальшому він проводив політику розширення свого впливу та влади. У 1248 році він став ярлом Швеції, здобувши найвищу посаду. Біргер став останнім аристократом, яким мав титул ярла. Відтоді Швецією фактично керував ярл Бірґер.
На чолі країни
Швеція за часів ярла Бірґера
З самого початку Бірґер намагався консолідувати та зміцнити державу, зробити її більш централізованою, зменшивши вплив аристократій та посиливши політичну та військову вагу короля. Для цього він боровся як з претендентами на трон так і з заколотами знаті. У 1247—1248 роках він придушив спробу Гольмґера Кнутссона захопити владу. У битві при Спаррсетрі в Уппланді він розбив претендента й незабаром захопив його, після чого стратив.
Іншим напрямком діяльності Бірґера стало розширення меж Швеції за рахунок Фінляндії. У 1249 році він здійснив Другий шведський хрестовий похід проти фінів. Тут Бірґер мав успіх, захопивши значні території Фінляндії. Водночас він налагоджує стосунки з Норвегією. За договором Ледесе син Гокона IV, короля Норвегії, одружився з донькою Біргера.
Після смерті короля Еріка XI у 1250 році ярл Біргер домігся, щоб його син Вальдемар був обраний новим королем Швеції. Цьому почали чинити спротив інші аристократичні родини, пов'язані з династіями Еріків та Сверкерів. У вирішальній битві при Герревадсбру у Вестманланді 1251 року Бірґер переміг конкурентів і закріпив королівську владу за своїм родом.
Після цього ярл Бірґер фактично (як регент) продовжував керувати Швецією до своєї смерті у 1266 році.
Ярл Бірґер провів низку законодавчих реформ у кримінальному та спадковому праві. За його правління засновується нова резиденція королів Швеції — Стокгольм (1252 рік), якому незабаром було надано право самоврядування. За часів Фолькунгів у шведських королів стає кілька резиденцій — Сігтуна, Упсала, Стокгольм. Тільки за нащадків Бірґера Ярла Стокгольм остаточно стає столицею Швеції.
