Білі колготки

Бі́лі колго́тки — сленгове іменування, створене та поширене російськими ЗМІ у кінці 1990-х. Згідно з легендою, деякі колишні біатлоністки з країн пост-СРСР, що не підтримують державну владу РФ (країни Балтії, Грузія, Україна тощо) працювали найманками-снайперками антиросійських сил у деяких конфліктах на пострадянському просторі[1][2]. У період Першої та Другої Чеченських задокументовано кілька затримань або знищень снайперок[джерело?], проте досі немає жодного доказу існування будь-якого спеціального загону або угрупування найманок та жодного доказу щодо іноземного походження цих снайперок. За незалежними дослідженнями, цю легенду було створено особами, з яких ніхто не був задіяний у тих збройних конфліктах як солдат або журналіст, дехто з них вважаються психічно хворими. Незважаючи на це, типаж найманок із пострадянського простору, які вбивають та калічать російських військовослужбовців, дуже поширений у російському кінематографі, літературі та навіть у промовах деяких держслужбовців.

Стереотипний опис

Відповідно до стандартного опису, білі колготки (або білі панчохи) — це колишні біатлоністки з Балтії (рідше України, Грузії), які через свою ненависть до росіян стали найманками та служать на боці ворогів російської влади. Вони влучні снайперки та відрізняються садистською жорсткістю. Улюблена розвага — відстрілювати російським солдатам геніталії[3]. Крім своєї ненависті до жителів РФ, вони дуже жадібні й отримують великі гроші за кожного вбитого російського військовослужбовця[4]. Найманки також були помічені у знущаннях щодо літніх мешканців Північного Кавказу[5].

У промовах

У різні часи легенду про Білі колготки згадували деякі держслужбовці, зокрема Сергій Ястржембський[6] та Володимир Жириновський[7].

У масової культурі

Білі колготки з'являються у багатьох фільмах та літературі, зокрема «Чистилище» (1997), «Блокпост» (1998), «Мамо» (1999)[ru], «Чоловіча праця» (2001), «Я — лялька» (2001), «Будинок дурнів» (2002) та інші. У літературі вони присутні у книгах Віктора Пелевіна, Фрідріха Незнанського, Кіра Буличова та інших.

Примітки

  1. ↑ Голова кремлевської адміністрації першій половини 1990 Сергій Філатов 08 грудня 2004 в беседе журналистом Артемом Кречетниковым в гостях на Російськой службі Бі-бі-сі, стаття «Сергей Филатов: Дудаева подобрала Москва» [Архівовано 21 серпня 2018 у Wayback Machine.], промовив: «Ми знаємо, там були у той час українські націоналісти й жінки-снайпери з Балтії.»
    Оригінальний текст (рос.)
    «Мы знаем, там были в своё время украинские националисты и женщины-снайперы из Прибалтики.»
  2. ↑ Стенограма засідання ДД від 11 січня 1995, промова депутату Бурлакова М. П.: «У подвалах знаходяться мирні мешканці. Вийти відтуди вони не можут, бо звідусюди бьють снайпери. Снайпери — це преважно найманці. Там латиські жінки є, їх зовуть „білі колготки“. Присутні турки, чеченці, звісно, також є (я маю на увазі серед снайперів)».
    Оригінальний текст (рос.)
    «В подвалах находятся мирные жители. Выйти оттуда они не могут, потому что отовсюду бьют снайперы. Снайперы — это в основном наемники. Там латышские женщины есть, их называют „белые колготки“. Там есть турки, чеченцы, естественно, тоже есть (я имею в виду среди снайперов)».
  3. ↑ РБК daily, Статья «Женщина-снайпер советовала федералам „беречь органы“» [Архівовано 8 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Владимир Воронов. Лубянский пул. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 10 травня 2018. 
  5. ↑ Снайперы. Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018. 
  6. ↑ Lenta.ru, статья от 17.02.2000: «В Чечне арестованы три женщины-снайпера» [Архівовано 24 лютого 2012 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Радиостанция «Эхо Москвы» «Разворот (утренний)» от 11.08.2008 [Архівовано 11 травня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання