PROFILPELAJAR.COM

	Генеральна округа Білорутенія ; нім. Generalbezirk Weißruthenien; біл. Генеральная акруга Беларутэнія; Hieneralnaja akruha Biełarutenija
	Генеральна округа
Прапор	Герб
	Адміністративний поділ генеральної округи ;
Столиця	Мінськ
Мова(и)	німецька мова (офіц.)
Релігія	православ’я, католицтво, лютеранство та уніатство
Площа	53 тис. км²
Населення	2 411 333 особи
Форма правління	Цивільна адміністрація
	Генеральний комісар
- 1941—1943	Вільгельм Кубе
- 1943—1944	Курт фон Готберг
Валюта	райхсмарка
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Білорутенія

Генера́льна округа Білоруте́нія (нім. Generalbezirk Weißruthenien; біл. Генеральная акруга Беларутэнія, Hieneralnaja akruha Biełarutenija) — адміністративно-територіальна одиниця у складі райхскомісаріату Остланд з центром у Мінську. Утворена 1 вересня 1941 р. Першим генеральним комісаром Білорутенії було призначено Вільгельма Кубе, а після його вбивства — Курта фон Готберга. Існувала до взяття Мінська радянськими військами 3 липня 1944 р.

Історія

Округу було утворено опівдні 1 вересня 1941 як складову частину райхскомісаріату Остланд. Керував округою генеральний комісаріат. Першим генеральним комісаром було призначено Вільгельма Кубе. 22 жовтня 1941 р. указом Кубе було створено добровільну народну організацію — Білоруська народна самодопомога (БНС).^[1] 1 квітня 1942 року території довоєнних Ошмянського, Свірського і Відзовського районів Вілейської області відійшли від Білорутенії до генеральної округи Литва. У березні 1943 року Вільгельмові Кубе вдалося заснувати Білоруську центральну раду (колабораціоністський маріонетковий режим), яка існувала рівнобіжно з німецькою цивільною адміністрацією.^[3] У червні 1943 р. Білоруська народна самодопомога реорганізувалася у Білоруську самодопомогу. Головою призначено Юрія Соболевського^[1]. Після вбивства Кубе 23 вересня 1943 року генеральним комісаром округи призначено Курта фон Готтберга, який і керував Білорутенією аж до визволення Мінська радянськими військами 3 липня 1944 року. Між тим, 1 квітня 1944 Білорутенію було відділено від райхскомісаріату Остланд і безпосередньо підпорядковано Імперському міністерству у справах окупованих східних територій.^[3]^[2]

Адміністративно-територіальний поділ

Спочатку середній щабель цивільної адміністрації представляли головні області з центрами у Мінську і Барановичах, на чолі яких стояли головні комісари. У березні 1943 року головні області було скасовано.

Головна область Мінськ (нім. Hauptgebiet Minsk) — 1 вересня 1941 — березень 1943: ландрат Карл Егер
Головна область Барановичі (нім. Hauptgebiet Baranowitschi) — 1 вересня 1941 — 17 лютого 1943: групенфюрер СА Фрідріх Фенц

До складу округи входили 11 адміністративних одиниць^[4] — ґебітів (нім. Kreisgebiete), керованих гебітскомісаріатами:

Барановицький ґебіт
Борисовський ґебіт
Вілейський ґебіт
Ганцевицький ґебіт
Глубоцький ґебіт
Лідський ґебіт
Мінський ґебіт
Новогрудський ґебіт
Слонімський ґебіт
Слуцький ґебіт
Місто Мінськ

Управління

Вищим органом округи був генеральний комісаріат, який складався з відділів і підвідділів:

Відділ політики і пропаганди
Відділ преси
Відділ промисловості
Відділ сільського господарства і продовольства
Відділ лісу та деревини
Відділ використання робочої сили
Відділ права
Відділ культури
Відділ охорони здоров'я і ветеринарії

У сільській місцевості було введено елемент самоврядування — волосні управи. Функції управ зводилися до виконання розпоряджень окупаційної влади. 21 грудня 1943 — з метою боротьби з партизанами, а також створення ілюзії самоврядування — німцями була створена Білоруська центральна рада і сформована Білоруська крайова оборона, підпорядкована командуванню вермахту і СД.

Керівники СС і поліції

21 липня - 14 серпня 1941 — групенфюрер СС Якоб Шпорренберг
14 серпня 1941 - 22 травня 1942 — бригадефюрер СС Карл Ценнер
22 травня - 21 липня 1942 — оберфюрер СС Карл Шефер
21 липня 1942 - 22 вересня 1943 — групенфюрер СС Курт фон Готтберг
21 липня 1942 - 15 липня 1943 — в.о., бригадефюрер СС Вальтер Шимана
9 вересня - 22 вересня 1943 — в.о., штандартенфюрер СС Еріх Ерлінгер
22 вересня - 3 липня 1944 — штандартенфюрер СС Еріх Ерлінгер

Примітки

↑ ^а ^б ^в Білорутенія (російською) . Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 січня 2012. [Архівовано 2010-12-27 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Jehke, Rolf. Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945: Generalbezirk Weißruthenien [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.]. Herdecke. Остання зміна 15 лютого 2010. Одержано 13 червня 2011. (нім.)
↑ ^а ^б Dallin (1958), pp. 234-236.
↑ Окупаційний режим під час Великої Вітчизняної війни (російською) . Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 28 січня 2012.

Література

Органи управління, установи та формування, що здійснювали окупаційний режим на території Білорусі (російською) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 6 жовтня 2012.
Романько О. В. Легион под знаком Погони. Белорусские коллаборационистские формирования в силовых структурах нацистской Германии (1941—1945). — Антиква, 2008. — 812 с. — ISBN 978-966-2930-56-6.