«Білим домом» у російських ЗМІ іноді називають Уряд РФ: Голови Уряду Російської Федерації, його заступників зі своїми секретаріатами; Апарат Уряду; урядові комісії та поради.
Історія спорудження
Був побудований з 1965 по 1979 за проєктом архітекторів Д. Чечуліна, П. Штеллер з колективом авторів як Будинок Рад РРФСР. При проєктуванні Білого дому були використані більш ранні напрацювання Д. Чечуліна (проєкт «Дому „Аерофлоту“»)[2], саме будівля стала останнім проєктом радянського архітектора.
У ході подій серпневого путчу 1991 року перетворився на центр опору діям ГКЧП і отримав всеросійську популярність. Протягом декількох діб біля Білого дому збиралися численні прихильники президента РРФСР Б. М. Єльцина, а сам Б. М. Єльцин та інші представники російської влади неодноразово виступали перед народом (найбільш відомий виступ Б. М. Єльцина 19 серпня з бронетранспортера перед Білим домом).
Саме в дні серпневого путчу 1991 року серед демократичних ЗМІ розповсюдилася нова назву Будинку Рад — «Білий Дім». Нова назва остаточно закріпилася в масовій свідомості після 1993 р.
Кадри розстрілюємої з танків і палаючої будівлі Білого Дому передавалися по всіх російських і основним зарубіжним ЗМІ і стали загальновідомим символом жовтневих подій 1993 року.
Після реконструкції
Після подій 1993 року Білий дім піддався серйозної реконструкції, зазнав зміни і зовнішній вигляд будівлі. Зокрема, на місці годинника на верхній вежі, що згорів під час розстрілу будівлі танками, було встановлено зображення двоголового орла — герба Російської Федерації. Для робіт, що проводилися протягом декількох місяців і закінчилися в 1994 році, залучалися у тому числі і робітники з Туреччини[4].
Після подій 1993 року Білий дім був огороджений високими фігурними ґратами, що практично унеможливило проведення масових акцій в безпосередній близькості, проте акції протесту та пікети з тих пір неодноразово проводилися на Горбатому Мосту. Недалеко від Білого дому в парку (раніше колишньому ім. Павлика Морозова) і біля стадіону є місця, на яких прихильники розігнаного Верховної Ради (комуністи, представники різних опозиційних організацій комуністичної та націоналістичної спрямованості) збираються, щоб вшанувати пам'ять загиблих, поширюють агітаційну літературу. Там же знаходиться і меморіал загиблим захисникам Верховної Ради і кілька самодіяльно встановлених пам'ятних знаків.