PROFILPELAJAR.COM

Мелітон Бучинський
Мелітон Бучинський
Народився	24 лютого 1847; с. Криве
Помер	25 квітня 1903 (56 років); м. Станиславів, нині Івано-Франківськ
Поховання	Івано-Франківський меморіальний сквер
Діяльність	громадський активіст, фольклорист
Alma mater	Віденський університет
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Рід	Бучинські
Батько	Осип Бучинський
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бучинський.

Меліто́н О́сипович Бучи́нський (24 лютого 1847, с. Криве поблизу Підволочиська — 25 квітня 1903, м. Станиславів, нині Івано-Франківськ) — український галицький адвокат, фольклорист, етнограф, громадсько-освітній діяч. Член НТШ (1873), доктор права.

Біографія

Під час навчання в гімназії в Станиславові у 1860-х роках разом з Остапом Терлецьким та братами Заклинськими належав до таємної культурно-освітньої учнівської народовської організації "Громада", брав участь у виданні рукописного часопису «Зірка». Закінчивши гімназію (1865) розпочав навчання в Львівському університеті,^[1] проте переїхав у Відень і закінчив Віденський університет (1874). У 1870-х брав участь у діяльности студентського товариства «Січ» у Відні, деякий час був його головою.^[1]

Після закінчення у 1874 р. Віденського університету М. Бучинський осідає у Станиславові, де працює спочатку секретарем у суді до 1876 р., потім — помічником адвоката, а з травня 1883 р. — адвокат у Станиславові (нині Івано-Франківськ). У місті, зокрема, разом з Йосифом Чачковським, Теофілом Окуневським, Євгеном Желехівським, Леонідом і Романом Заклинськими заснував Товариство «Бесіда».^[2]

Збирав фольклорні, етнографічні і діалектологічні матеріали на Покутті та Гуцульщині. Записи Бучинського друкувала західноукраїнська періодика (г. «Правда», «Діло»); частина пісень увійшла до книги Володимира Антоновича і Михайла Драгоманова «Исторические песни малорусского народа» (1874–1875, т. 1-2) та опубліковані в інших фольклористичних виданнях; казки надруковані у збірнику І. Рудченка.

Перекладав сербські народні пісні українською, а українські німецькою мовами.

Наукову цінність має листування М. Драгоманова з Мелітоном Бучинським, яке видав Михайло Павлик (Львів, 1910). Лексикографічні матеріали використав Євген Желехівський для «Малорусько-німецького словаря» (Л.-Чц., 1886, т. 1-2).

Фольклорні записи Мелітона Бучинського зберігаються в ІМФЕАНУ, ЛНБ.

Похований на Станиславівському цвинтарі поблизу вул. Сапіжинської (могила збережена; нині на цьому місці — Меморіальний сквер Івано-Франківська).

Примітки

↑ ^а ^б Пащук В. С. Бучинський Мелітон Осипович… — С. 421.
↑ Драбчук І. Йосиф Чачковський та його діти. [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

Література

Грицик М., Кирчів Р. Бучинський Мелітон Осипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 213. — ISBN 966-528-197-6.
Два документи до історії кріпацтва на Україні // Український археографічний збірник. — К., 1930. — Т. 3.
Жадько В. О. Український некрополь. — К., 2005. — С. 134.
Лихва і закон проти неї. — Л., 1882.
Пащук В. С. Бучинський Мелітон Осипович [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 421. — ISBN 966-00-0734-5.