У 1906 році проживало 703 мешканці, дворів — 110[6], у 1911 році — 688 осіб, дворів — 130, у 1923 році — 1 792 особи, дворів — 256[7], у 1941 році — 1 048 осіб, дворів — 204[3].
Станом на 1972 рік кількість населення становила 876 осіб, дворів — 318[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 550 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 477 осіб[8].
Історія
Засноване у XVIII столітті. Біля села виявлено три слов'янські поселення VII—VIII століть[1]. Згадується в люстраціїЖитомирського замку 1754 року, як село, що перебувало у посесії Іллінського, сплачувало 3 злотих і 4 гроші до замку та 12 злотих і 16 грошів до скарбу[9].
У 1802 році село перейшло від попереднього власника, варшавського банкіра Ф. Кобрута, до дворянина Матвія Лишкевича. З 1830 року ним володів Антон Нікорович, з 1843 року — його сини Віктор-Адам та Ігнатій. У 1853 році придбане графом Броніславом Дзялинським та приєднане до Денишівського маєтку. Після його смерті село успадкувала його дружина Марія та донька Людвіка, у шлюбіСтадницька. У 1887 році було придбане братами Михайлом та Андрієм Дуриліними, у 1898 році частину поміщицьких земель (837 десятин) продали селянам. Того ж року в селі відкрили однокласне сільське училище[3].
У 1906 році — сільце Троянівської волості (6-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 23 версти, до центру волості, містечка Троянів — 17 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Житомирі[6].
У 1923 році сільце увійшло до складу новоствореної Буківської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Троянівського району Житомирської (згодом — Волинська) округи; адміністративний центр ради[10]. Відстань до районного центру, міст. Троянів, становила 20 верст[7].
На фронтах німецько-радянської війни воювали 150 мешканців села, 64 з них загинуло, 52 нагороджені орденами та медалями. На їх честь в селі споруджено пам'ятник[1].
В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 1,7 га земель, з них 1,3 га — рілля. Господарство вирощувало переважно зернові культури, льон та картоплю, розвивало м'ясно-молочне тваринництво. І селі були восьмирічна школа, клуб, дві бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок побутових послуг[1].
30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, передане до Коростишівського району, 4 січня 1965 року повернуте до складу відновленого Житомирського району[10].
7 серпня 2015 року увійшло до складу новоствореної Тетерівської сільської територіальної громади Житомирського району Житомирської області[12].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[13]:
