Бразер Абрам Маркович
Народження	25 січня 1892(1892-01-25)  Кишинів, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть	15 липня 1942(1942-07-15) (50 років)
	Мінськ (Гетто), Мінськ, Білорутенія, Райхскомісаріат Остланд  (розстріл )
Країна	Російська імперія  СРСР
Навчання	Кишинівське художнє училищеd (1910) і Національна вища школа красних мистецтв (1914)
Діяльність	художник, скульптор
Вчитель	Окушко Володимир Фульгентійович
Працівник	Вітебське художнє училищеd
Член	Всебілоруське об'єднання художниківd (1930), Єврейське товариство заохочення витончених мистецтвd і Білоруська спілка художниківd
Роботи в колекції	Національний художній музей Білорусі
Нагороди
Бразер Абрам Маркович у Вікісховищі

Абрам Маркович Бра́зер (25 січня 1892, Кишинів — 15 липня 1942, Мінськ) — білоруський радянський скульптор і художник; член Бессарабського товариства любителів мистецтв у 1900-ті роки, Єврейського товариства заохочення мистецтв з 1918 року^[1], Революційної організації художників Білорусії^[2], Всебілоруського об'єднання художників^[be-tarask] у 1927—1930 роках, Спілки художників Білоруської РСР з 1940 року^[1]. Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР з 1940 року^[3].

Народився 25 січня 1892 року в місті Кишиневі^[1] (нині Молдова). 1910 року закінчив Кишинівське художнє училище, де навчався у Володимира Окушка^[4]. Упродовж 1912—1916 років жив у Франції (оселився у будинку «Ла-Рюш»^[1]), де протягом 1912—1914 років навчався у Паризькій академії мистецтв.

З 1916 року мешкав у Петрограді; у 1918—1923 роках — у Вітебську, де викладав у Державному художньо-практичному інституті, брав участь у святковому оформленні Вітебська до першої річниці Жовтневої революції, виконував декорації для міського театру Вітебська^[1].

З 1923 року — у Мінську. Під час німецько-радянської війни, 15 липня 1942 року, розстріляний у мінському гетто^[5].

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури, станкового живопису і станкової графіки. Серед робіт:

Живопис, графіка:

• портрет Єгуди Пена (1921, олія; Національний художній музей Білорусі);
• портрет Семена Тимошенка (до 1935 року, пастель; Центральний музей Збройних сил Російської Федерації);
• «Жнива» (1927, свинцевий картон, туш, перо; Національний художній музей Білорусі);
• «Розстріл у Дукорах у 1920 році» (1928);
• «Маслобойка» (1928).

Скульптура:

• погруддя Йоганна Генріха Песталоцці у Вітебську (1919—1920, не зберенлося);
• фігура Сергія Кірова (1937);

портрети

• Карла Маркса (1920—1921, гіпс);
• Франциска Скорини (1925, гіпс);
• Соломона Міхоелса (1926, бронза; Національний художній музей Білорусі);
• Володимира Леніна (1932, гіпс);
• учителя Голуба (1940, гіпс);
• поета Ізі Харіка^[5];
• письменника Давида Бергельсона^[5];
• Гірша Леккерта^[5].

Портрет Є. Пена.	«Жнива».	Портрет Ф. Скорини.	Портрет С. Міхоелса.	Портрет І. Харіка.	Портрет Г. Леккерта.

Експонувався на Осінньому салоні в Парижі у 1913 році. У 1917 році брав участь у виставці «Світ мистецтва» у Петрограді. Персональні виставки його творів відбулися у Вітебську у 1922 році, Мінську у 1941 році^[1].

Скульптурний гіпсовий портрет митця у 1934 році виконав скульптор Заїр Азгур (Національний художній музей Білорусі)^[3].

• Бразер, Абрам Маркович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1972. — Т. 2 (Бойченко—Геонджиан). — С. 59. (рос.);
• Бразер, Абрам Маркович // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1962. — Т. 13 (Австралия — Египет). — С. 181—182. (рос.)