У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Бочаров.
Рома́н Олекса́ндрович Бочаро́в ( 5 листопада 1975(19751105) — 1 січня 2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1975 року в місті Луганськ[1][2]. Займався приватним підприємництвом, згодом був пресвітером у церкві. Захоплювався полюванням, мав мисливську зброю.
З початком антидержавних збройних проявів на сході весною 2014 року пішов добровольцем захищати свою Батьківщину, долучившися до батальйону «Тимур». Після потрапляння Темура Юлдашева у полон Роман виїхав до Дніпропетровська та приєднався до батальйону МВС «Дніпро-1». Був командиром 2-го взводу 5-ї «донецької» роти, молодший сержант міліції.
Брав участь у боях за Маріуполь, Піски та Донецький аеропорт. Розвідувальна група «Санти» здійснювала «вилазки» у Донецьк на автомобілі.
2015 року перейшов до ЗСУ — в 3-й полк спеціального призначення; старший солдат, військовослужбовець 2-го загону[3].
Помер 1 січня 2016 року від поранень, котрих зазнав під час несення служби у Краматорську[4].
6 січня 2016-го з Романом попрощалися у військовій частині в Кропивницькому[5]. Похований в Києві на Лісовому кладовищі.
Без Романа лишилися дружина та три доньки; родина має статус переселенців, проживає біля Києва.
Нагороди та вшанування
Відображення в мистецтві
Донька Амалія продовжує писати батькові листи, тепер вже «на небо». Дізнавшись про це гурт «Широкий лан» присвятив доньці і батьку пісню «Татові на небо»[10][11][12][13][14][15][16][17][18].
Примітки
Джерела
.svg){kind=small}
