В Бортятині з 1926 року і до смерті жили батьки Богдана Ігора Антонича. Отець Василь Антонич (справжнє прізвище — Кіт,[6] помер в 1947-му) був тут парохом і громадським діячем. Він сприяв будівництву церкви та крамниці, що існують досі, організував церковний хор, проводив громадські заходи у свята, у Шевченківські дні, дбав про освіту. Повага до отця Василя була такою, що на похорон його єдиної дитини у Львів приїхали десятки бортятинців, а в повоєнний період могила священика та його дружини (померла в 1953 році) була впорядкована та доглянута вдячними односельцями. У 1987 році, у зв'язку з 50-ю роковиною смерті поета, Ігор та Ірина Калинці відвідали Бортятин, зібрали багатий біографічний матеріал щодо родини Антоничів.[7]
Данило Ільницький. В Антонича на батьківщині // Дзвін. — 2014. — № 10, жовтень. — С. 135—141 (про святкування 105-річчя Б. І. Антонича у музеї-садибі Антоничів у Бортятині).
