Артем Боровик народився 13 вересня 1960 року в Москві в журналістській родині. Батько — політичний оглядач, письменник і драматург Генріх Боровик[ru] (нар. 1929), мати — Галина Михайлівна Боровик (уроджена Фіногенова, 1932-2013) — за фахом вчитель історії, згодом редактор відділу культури телебачення. З 1966 по 1972 жив у Нью-Йорку, де батько працював кореспондентом Агентства друку «Новини» та «Літературної газети». Навчався в 45-й школі (школі Мільграма[ru]). Закінчив факультет міжнародної журналістики МДІМВ.
Працював журналістом у різних радянських виданнях, зокрема в газеті «Советская Россия[ru]» і в журналі «Огонёк» (1987-1991), за завданням якого кілька разів їздив у Афганістан. Автор книги «Захована війна», присвяченої війні в Афганістані. У 1988 році деякий час служив в армії США (у Форт-Беннінзі) у рамках експерименту, в ході якого радянський журналіст був направлений в американську армію, а американський — в радянську. Про своє армійське досвіді написав книгу «Як я був солдатом американської армії».Разом з колегою по «Совершенно секретно» Євгеном Додолєвим вів відому свого часу передачу « Взгляд». Навіть 10 років по тому «Огонёк» позиціював ведучих як «народних героїв»[4]:
Хто пам'ятає, скільки їх було, ведучих «Взгляду», що з'являлися в найвільнішій студії «Останкіно» по п'ятницях? Лістьєв, Любимов, Захаров, Політковський, Мукусєв. Хто ще - Ломакін, Додолєв, Боровик ... Вони стали народними героями, які уособлювали зміни всередині країни, так само, як символом перебудови за кордоном був Горбачов. Тому що разом з ними, смілішаючи від п'ятниці до п'ятниці, ми вчилися говорити не кухонним шепотом, а вголос: в СРСР все-таки є секс, у капіталізму теж буває людське обличчя, рок-н-рол живий, Чорнобиль не аварія, а трагедія ... Але коли ми разом пройшли майже весь демократичний буквар і навчилися голосно говорити, було вже майже все одно, хто говорить з нами зі студії «Взгляду». За що всім, хто будь-коли робив це, велике людське спасибі.
Артем Боровик загинув на 40-му році життя 9 березня 2000 року в результаті авіаційної катастрофи, при падінні літака Як-40, який здійснював рейс Москва — Київ, на борту якого перебував глава компанії «Група „Альянс“» Зія Бажаєв[ru]. Загинули всі 9 осіб, включаючи 5 членів екіпажу[5]. Похований на Новодівочому кладовищі (10-а ділянка).
Как я был солдатом американской армии. М., АПН, 1989
Спрятанная война. М., ПИК, 1992
Раззаков Ф. Звёзды телевидения : правда. Домыслы. Сенсации. [печатный текст] / Раззаков, Фёдор Ибатович, Автор (Author); Дольников, В., Редактор (Editor); Левыкин, М. А., Художник (Artist). — Москва [Россия] : Эксмо, 2000. — 432 с.: ил. + [8] л.; 24 см.- 7 000 экземпляров . — ISBN 5-04-006025-4
Уже не ведая преград. М., Совершенно секретно, 2001
