Бондарко Лія Василівна

Бондарко Лія Василівна
Народилася13 травня 1932(1932-05-13)
Суми, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Померла12 березня 2007(2007-03-12) (74 роки)
Санкт-Петербург, Росія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьмовознавиця
Alma materфілологічний факультет СПбДУ
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
ВчителіLev Zinderd
У шлюбі зAleksandr Bondarkod
РодичіMikhail Bondarkod
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондарко.

Лія Василівна Бондарко (13 травня 1932, Суми — 12 березня 2007, Санкт-Петербург) — радянський і російський лінгвіст, доктор філологічних наук, професор, завідуюча кафедри фонетики та методики викладання іноземних мов філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету (1977—2006).

Народження та навчання

Л. В. Бондарко народилася 13 травня 1932 року в місті Суми. У 1934 році з сім'єю переїхала до Ленінграду, де провела і блокадні роки.

У 1950 р. вступила до Ленінградського держуніверситету на відділення російської мови та літератури філологічного факультету. Вона була ученицею Маргарити Іванівни Матусевич та Льва Рафаїловича Зіндера[1].

У 1955 році Л. В. Бондарко почала навчання в аспірантурі кафедри фонетики та методики викладання іноземних мов ЛДУ.

Наукова діяльність

Згодом працювала на кафедрі молодшим, а потім старшим науковим співробітником.

У 1961 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Відтінки російських ударних голосних», з 1969 року — доктор філологічних наук (тема докторської дисертації — «Складова структура промови і диференціальні ознаки фонем»).

У 1977 році — була призначена завідуючою та професором кафедри фонетики та методики викладання іноземних мов.

Громадська діяльність

Протягом 10 років Л.Бондарко була віце-президентом Міжнародного Товариства фонетичних Знань (рос. International So-ciety of Phonetic Sciences; ISPHS).

Була членом правління Петербурзького Лінгвістичного Товариства, а також членом редколегії журналу «Мова і мовна діяльність»[2].

Разом з іншими провідними вченими-мовниками СРСР організувала відому в країні всесоюзну школу-семінар АРСО (автоматичне розпізнавання слухових образів), що існувала до 1990 року. Також стояла біля витоків створення Машинного фонду російської мови, з 1999 року — почесний доктором університету Ювяскюля (Фінляндія), входила орган заційного комітети багатьох престижних міжнародних конференцій і конгресів, головою редколегій низки наукових періодичних видань[3].

Публікації

Л. В. Бондарко автор понад 250 наукових робіт: монографій, підручників, навчальних посібників, статей, багато з яких стали широко відомими як в нашій країні, так і за кордоном.

  • Касевич В. Б., Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В., Зиндер Л. Р. . — № 2.
  • Бондарко Л. В. Звуковой строй современного русского языка. Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по специальности «Рус. яз. и литература». — М.: Просвещение, 1977. — 175 с.
  • Бондарко Л. В. Фонетическое описание языка и фонологическое описание речи. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1981. — 199 с.
  • Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В. Основы общей фонетики. — 1-е изд. — Л., 1983.
  • Бондарко Л. В., Вербицкая Л. А., Гордина М. В. Основы общей фонетики. — 4-е изд., испр. — СПб.: Филологический факультет СПбГУ; М.: Издательский центр «Академия», 2004. — 160 с. — ISBN 5-8465-0177-X. ISBN 5-7695-1658-5

Примітки

  1. ↑ Биография Л. В. Бондарко на сайте кафедры фонетики и методики преподавания иностранных языков филологического факультета СПбГУ. Архів оригіналу за 4 квітня 2012. [Архівовано 2013-04-17 у Archive.is] (Перевірено 19 травня 2010)
  2. ↑ Бондарко Лия Васильевна. Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018. [Архівовано 2018-01-27 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Бондарко Лия Васильевна (1932—2007). Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018. [Архівовано 2018-01-27 у Wayback Machine.]

Посилання

Зовнішні відеофайли
Бондарко Лия Васильевна