PROFILPELAJAR.COM

Бобир Андрій Матвійович
Бобир Андрій Матвійович
	Бобир Андрій Матвійович (фото 1970)
Народився	13 грудня 1915
Помер	18 травня 1994 (78 років)
Країна	Україна
Діяльність	музикант, музичний педагог, бандурист, folk musician
Alma mater	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Відомі учні	Мошик Микола Григорович і Павлусенко Андрій Трохимович
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Нагороди
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бобир.

Андрі́й Матві́йович Боби́р (13 грудня 1915, Ничипорівка, тепер Київська область — 18 травня 1994, Київ) — співак-бандурист, диригент, педагог. Народний артист Української РСР (1986).

Життєпис

Навчався в Київському музично-театральному технікумі яку закінчив в 1941. Закінчив Київську консерваторію по класу Григорія Верьовки та Г.Компанійця (1947), та аспірантуру (1951).

1946—1963 — художній керівник Ансамблю бандуристів Українського радіо, З 1965 — художній керівник і головний диригент Оркестру народних інструментів Українського радіо^[1]. 1949—1979 — викладач Київської консерваторії, з 1992 — працівник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Народний артист УРСР (1986).

Автор понад 500 обробок народних пісень і танців, п'єс для бандури.

Серед учнів А. Омельченко, В. І. Войт, Ю. Гамова, М. Гвоздь, В. Герасименко, Ю. Демчук, В. Кухта, В. Лобко, Н. Москвіна, Н. Павленко, А. Омельченко, В. Третякова, Анатолій Грицай, В. Кухта, В. Лобко та інші.

В репертуарі думи Маруся Богуславка, про втечу трьох братів з Азова, Про Леніна та інші. Зробив понад 500 обробок пісень і танців та п'єс для бандури.

Мелодія пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», у виконанні Андрія Бобира, стала музичними позивними Українського радіо в Другу світову війну (радіо «Дніпро») й донині є позивними Першого каналу Українського радіо та Всесвітньої служби радіомовлення України).