Битва під Чорним Островом (1920)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Битва під Чорним Островом.
Битва під Чорним Островом
Польсько-радянська війна
Дата: 5–6 липня 1920 року
Місце: Чорний Острів
Результат: Відступ поляків
Сторони
РСФРР Польща
Командувачі
Єжи Войзбун
Військові сили
8-а кавалерійська дивізія Червоного козацтва 5-й уланський полк
Адам Пржибильський, Польська війна 1918—1921 рр.[1]
Маріан Кукель, Битва за Валахію [2]

Битва під Чорним Островом — бойові дії між польським 5-м полком уланів і частинами радянської 8-ї кавалерійської дивізії під час наступу Південно-Західного фронту під час польсько-більшовицької війни.

Загальна ситуація

26 травня в Україні війська радянського Південно-Західного фронту перейшли в наступ, а 5 червня три дивізії радянської 1-ї Кінної армії Семена Будьонного остаточно прорвали польський фронт під Самгородком на ділянці оборони генерала Яна Савицького[3][4]. 10 червня 3-тя польська армія почала відступати з Києва в бік Коростеня[5]. В останні дні червня окремі оперативні частини Українського фронту, якими вже керував генерал Едвард Ридз-Шмігли, були згруповані таким чином: українська армія генерала Михайла Омеляновича-Павленка було зосереджено на Дністрі, у напрямку до кордону з Румунією, 6-та армія генерала Вацлава Івашкевич-Рудошанського зайняла ділянку фронту Дністер-Хмельник-Любар, новосформована 2-га армія генерала Казімєжа Рашевського знаходилася на лінії річок Случ і Горинь, а 3-тя армія генерала Едварда Ридз-Смігли знаходилася на річці Уборця[6][7].

4 липня частини радянської 14-ї армії прорвали польську оборону під Баром і рушили в тил 6-ї армії[8].

Бої біля Чорного Острова

На межі червня та липня резервний ескадрон 5-го уланського полку захищав залізничну лінію Деражня — Жмеринка. 5 липня підрозділи 5-го уланського полку вантажилися на залізничний транспорт і вирушали до Гарволіна[10]. Оскільки паровозів не було, останній ешелон чисельністю близько 70 осіб і 80 коней залишився на станції[9]. Того дня, перед північчю, сильний підрозділ 8-ї червонокозацької кавалерійської дивізії, що йшов у тил 6-ї польської армії, атакував польський підрозділ, що стояв табором на станції під командуванням 2-го поручика Єжи Войзбуна[11]. Використовуючи вогонь півтора десятка кулеметів та артилерію, козаки стрімким строєм почали атаку. Молоді польські улани не дали себе злякати й атаку було відбито. Коней, що стояли у вагонах, врятувати не вдалося, і совєти вели по них масований вогонь. Наступного ранку совєти здійснили ще одну атаку. Знову артилерія обстріляла станцію і атакувала польську частину. І ці атаки були відбиті з близької відстані[9].

Проте старший лейтенант Войзбун вирішив, що транспорт не врятувати, і близько 9:30 наказав відступати вздовж залізничної колії. У постійних боях вони відступали під вогнем двох великокаліберних кулеметів. У другій половині дня ескадрон досяг станції Війтівці, яку захищали інші польські частини, звідки наступного дня вирушила до Гарволіна[11].

6 липня інший підрозділ радянської 8-ї кавалерійської дивізії, що діяв уздовж залізничної лінії Плоскирув — Волочиськ, завдав удару по штабному потягу армії УНР за кілька кілометрів від Чорного Острова. Обозна атаку козаків відбила, але обидві сторони зазнали значних втрат. Серед загиблих був генерал-квартирмейстер полковник Євген Мишковський[9][./Bitwa_pod_Czarnym_Ostrowem_(1920)#cite_note-CITEREFOdziemkowski2004303-12 [11]].

Баланс боїв

Бій під Чорним Островом на кілька годин затримав марш частини 8-ї кавалерійської дивізії в тил 6-ї армії. Польські втрати становили 14 убитих і двадцять поранених[9].

Коментарі

Посилання

  1. ↑ Przybylski, 1930.
  2. ↑ Kukiel, 1923.
  3. ↑ Odziemkowski, 1998.
  4. ↑ Biernacki, 1924.
  5. ↑ Wyszczelski, 2009.
  6. ↑ Wyszczelski, 2008.
  7. ↑ Cisek, Paduszek та Rawski, 2010.
  8. ↑ Wysocki (red.), 2005.
  9. ↑ а б в г д Odziemkowski, 2004.
  10. ↑ W Garwolinie prowadzona była reorganizacja polskiej kawalerii[9].
  11. ↑ а б Nowiński, 1929.

Бібліографія

  • Biernacki, Mieczysław (1924). Działania Armji Konnej Budiennego w kampanji polsko-rosyjskiej 1920 r. 26 V-20 VI 1920. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Cisek, Janusz (2010). Wojna polsko-sowiecka 1919–1921. Warszawa: Wojskowe Centrum Edukacji Obywatelskiej.
  • Kukiel, Marian (1923). Bitwa pod Wołoczyskami: (11-24 lipca 1920). Studja Taktyczne z Historji Wojen Polskich 1918 – 21, Tom I. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo – Wydawniczy.
  • Nowiński, Tadeusz (1929). Zarys historji wojennej 5-go pułku ułanów zasławskich. Zarys historii wojennej pułków polskich 1918–1920. Warszawa: Wojskowe Biuro Historyczne.
  • Odziemkowski, Janusz (1998). Leksykon bitew polskich 1914 – 1920. Pruszków: Oficyna Wydawnicza „Ajaks”. ISBN 8385621466.
  • Odziemkowski, Janusz (2004). Leksykon wojny polsko – rosyjskiej 1919 – 1920. Warszawa: Oficyna Wydawnicza „Rytm”. ISBN 8373990968.
  • Przybylski, Adam (1930). Wojna polska 1918–1921. Warszawa: Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy.
  • Wysocki (red.), Wiesław (2005). Szlakiem oręża polskiego; vademecum miejsc walk i budowli obronnych. Т. 2, poza granicami współczesnej Polski. Warszawa: Wydawnictwo „Gamb”. ISBN 837399050X.
  • Wyszczelski, Lech (2009). Kampania ukraińska 1920 roku. Warszawa: Wydawnictwo Neriton. ISBN 9788375430660.
  • Wyszczelski, Lech (2008). Kijów 1920. Warszawa: Wydawnictwo Bellona SA. ISBN 9788311114319.