PROFILPELAJAR.COM

Бен-Ціон Дінур
בן ציון דינור
Бен-Ціон Дінур; בן ציון דינור
івр. בן ציון דינור
Псевдо	Бенціон Дінабург
Народився	2 січня 1884; Хорол, Російська імперія
Помер	8 липня 1973 (89 років); Єрусалим, Ізраїль
Поховання	Гар ха-Менухот
Громадянство	Російська імперія, Ізраїль
Національність	Єврей
Діяльність	Історик, педагог, політик
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний університет, Бернський університет і HU Berlin
Знання мов	іврит
Заклад	ОНУ ім. І. І. Мечникова і Єврейський університет
Членство	Ізраїльська академія природничих і гуманітарних наук
Посада	депутат Кнесету[d]
Партія	Мапай
Конфесія	юдаїзм
Нагороди	Премія Ізраїлю (1958, 1973)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Бен-Ціон Дінур або Дінор (*2 січня 1884, Хорол, Полтавська губернія, Російська імперія — †8 липня 1973, Єрусалим) — сіоністський сподвижник, педагог, історик та політик, депутат Кнесету першого скликання.

Життєпис

Бен-Ціон народився у 1884 році в місті Хорол, на той час у складі Полтавської губернії Російської імперії, зараз Україна. Навчався в єшиві Тельша в Литві під керівництвом Шимона Шкопа, а потім в єшиві Слободка. В 1900 році у Вільнюсі отримав звання рабина. З 1902 по 1911 роки брав активну участь в сіоністському русі, через що був ненадовго заарештований. В 1910 році одружився з Більгою Фейнгольд, вчителькою, що працювала з ним у Полтаві. В 1911—1913 роках навчався в Берлінському університеті, а наступні два роки — в Бернському університеті, де захистив магістерську дисертацію про історію Палестини часів Римської імперії. З початком Першої світової війни Дінур повернувся до Російської імперії та навчався в Петроградському університеті, проте через Жовтневу революцію не отримав кандидатського ступеня. З 1920 по 1921 роки викладав в Одеському університеті.

В 1921 році емігрував до Палестини, та з 1923 по 1948 роки працював вчителем, а пізніше головою Єврейського коледжу для вчителів в Єрусалимі. В 1936 році почав викладати єврейську історію в Єврейському університеті та в 1948 році став його професором. Пішов на пенсію з професорської посади в 1952 році.

Після утворення держави Ізраїль, був обраний до першого складу Кнесету від партії Мапай та працював міністром освіти і культури в урядах з третього по шостий (1952 — 1955 роки). В 1953 році його зусиллями був прийнятий новий закон про державну освіту. З 1953 по 1959 роки був президентом Яд-Вашему^[3].

Бен-Ціон Дінур двічі отримав Премію Ізраїлю, яку сам заснував^[4]: в 1958 році за дослідження з єврейської історії та в 1973 році за роботу в галузі освіти^[5].

Посилання

↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ חה"כ בן-ציון דינור (דינבורג) — Кнесет.
d:Track:Q133396
↑ Dinur (Dinaburg), Benzion. Encyclopedia Judaica. Процитовано 18 лютого 2008.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
↑ Marom, Daniel. The Role of Jewish Studies Scholars in Early Zionist Education. Mandel Foundation. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 17 лютого 2008. [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.]
↑ Ben-Zion Dinur [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]: Knesset website

Ресурси Інтернету

Ben-Zion Dinor [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Knesset website (англ.)
Mapai Leader Benzion Dinur (Dinaburg) Comments on the Sinking of the Struma. Jewish Virtual Library. 16 березня 1942. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 17 лютого 2008. (англ.)