Барятинський О.П. 1839 рік. Акварель Бестужева М.О. Олекса́ндр Петро́вич Баряти́нський {1798 —†1844 , Тобольськ ) — російський поет, декабрист . Походженням—князь.
Близький друг Пестеля Павла Івановича , активний діяч Південного товариства , до якого вступив 1821 року.
Був матеріалістом і послідовним республіканцем, виправдовував рішучі революційні дії.
Виховувався в єзуїтському пансіоні в Петербурзі до кінця 1814 або початку 1815 року, коли, здавши попередній іспит при Педагогічному інституті, вступив на службу в Колегію іноземних справ перекладачем. У військову службу вступив в лейб-гвардії Гусарський полк юнкером - 1 січня 1817 року.
Член Союзу благоденства і Південного товариства , голова Тульчинської управи (змінив на цій посаді Пестеля за кілька тижнів до смерті Олександра I ). Прийняв у Південне товариство Фаленберга .
За вироком суду позбавлений чинів і дворянства, відбував покарання в Сибіру - довічна каторга; з липня 1839 року вийшов на поселення. Помер у Тобольську .
У збірці віршів «Години дозвілля в Тульчині» Барятинський виступив як вільнодумець і атеїст.
↑ Барятинский Александр Петрович // Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва : Советская энциклопедия , 1969.
