Барт Віктор Сергійович

Барт Віктор Сергійович
Народження8 квітня 1887(1887-04-08)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Величаєвськеd, Лєвокумський район, Ставропольський край, РСФРР
Смерть27 травня 1954(1954-05-27)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (67 років)
 Москва, СРСР
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрграфіка Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняQ56240463? Редагувати інформацію у Вікіданих і Московське училище живопису, скульптури та зодчества Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник

Віктор Сергійович Барт (8 (20) квітня 1887, с. Величаєвське, Новогригорівський повіт, Ставропольська губернія — 27 травня 1954, Москва) — живописець, графік, теоретик мистецтва. Представник російського авангардного мистецтва, учасник виставок творчого об'єднання «Бубновий валет».

Життєпис

Віктор Барт народився у сім'ї ветеринарного лікаря.

1905 року закінчив реальне училище в Сумах. під час навчання в якому отримав такий рівень художньої підготовки, що зміг продовжити свою мистецьку освіту у престижних столичних фахових учбових закладах[3].

Спочатку навчався в Московському училищі живопису, скульптури та зодчества (1906—1911), з якого був виключений, за словами самого художника, «за заперечення училищної догматики й дисципліни»[4], але отримав звання вчителя малювання. В училищі Віктор Барт познайомився з М. Ларіоновим, Н. Гончаровою, Д. Бурлюком, В. Маяковським, О. Шевченком та іншими художниками-авангардистами.

Підвищував свою майстерність у школі малювання при Товаристві заохочення художників та Вищому художньому училищі при Російській Імператорській Академії мистецтв в Санкт-Петербурзі (1911), але система навчання у цих закладах його також не задовільнила. Шукаючи себе в мистецтві, Віктор Барт працював у першій вільній колективній майстерні «Башта» під керівництвом М Ларіонова разом з Н. Гончаровою, К. Зданевичем, Л. Поповою, Н. Удальцовою.

Був одним із організаторів і учасників авангардистських виставок «Бубновий валет» (1910—1911)[5], «Віслючий хвіст» (рос. «Ослиный хвост») (1912)[6], «Мішень» (1913)[7].

Займався питаннями теорії композиції в живопису.

Був учасником Першої світової війни, перебував у лавах діючої армії, воював на салонікському фронті.

У 1919—1937 рр. Віктор Барт мешкав у Франції, жив в Парижі в одному будинку з М. Ларіоновим і Н. Гончаровою. Брав участь у колективних виставках. У паризьких галереях відбулися персональні виставки художника (1921, 1925, 1929, 1931). Графічні роботи художника публікувалися на сторінках французьких журналів «Кларте» (1922—1925) та «Монд» (1928—1935)[8].

Митець не втрачав зв'язків з Росією, був членом об'єднання московських художників «Маковець» (1921—1926), активно співпрацював з журналом тієї ж назви.

В липні 1923 р. разом з Наумом Грановським та Сонею Делоне брав участь в оформленні благочинної (на допомогу російським художникам за кордоном) вистави за п'єсою Т. Тцари «Повітряне серце» в театрі Мішель[9].

1936 року повернувся до СРСР, продовжував працювати над оформленням книжок, але графічна творчість художника була визнана радянською критикою «формалістичною» та «модерністською»[10].

Помер у Москві 27 травня 1954 року.

Одна з картин Віктора Барта зберігається в Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні[10].

Творчість

В 1910-ті рр. писав експериментальні картини, використовуючи досвід різноманітних авангардистських течій.

В 1920—1930 рр. малював портрети, натюрморти, пейзажі, багатофігурні композиції алегоричного змісту

Займався графікою. Виконав ілюстрації до творів О. Пушкіна, М. Некрасова, Я. Купали.

Брав участь у оформленні павільйону СРСР на Всесвітній виставці у Парижі (1925).

Створив серію автолітографій «Москва в минулому та сучасному» (1943—1948).

Примітки

  1. ↑ а б RKDartists
  2. ↑ https://artinvestment.ru/en/auctions/9385/#bio
  3. ↑ Побожій, С. І. В. Барт і Сумщина. З історії мистецьких зв'язків у мистецтві першої третини ХХ ст. Процитовано 28 вересня 2023.
  4. ↑ Неизвестный русский авангард в музеях и частных собраниях: [альбом] / авт.-сост. А. Д. Сарабьянов. — Москва, 1992. — С. 49. — (рос.)
  5. ↑ Каталог выставки «Бубновый валет». 1910—1911, декабрь—январь // Поспелов Г. Г. Бубновый валет: Примитив и городской фольклор в московской живописи 1910-х годов. — Москва: Сов. художник, 1990. — С. 242. — (рос.).
  6. ↑ Каталог выставки картин группы художников «Ослиный хвост». Москва, 1912 // Поспелов Г. Г. Бубновый валет: Примитив и городской фольклор в московской живописи 1910-х годов. — Москва: Сов. художник, 1990. — С. 245. — (рос.).
  7. ↑ Каталог выставки картин группы художников Мишень. Москва, 1913 // Поспелов Г. Г. Бубновый валет: Примитив и городской фольклор в московской живописи 1910-х годов. — Москва: Сов. художник, 1990. — С. 249. — (рос.).
  8. ↑ Полевой В. М. Двадцать лет французской графики. Рисунок в революционных газетах и журналах, политический плакат 1920—1930-х годов. — Москва: Искусство, 1981. — С. 309. — (рос.).
  9. ↑ Сусак В. Українські мистці Парижа. 1900—1939 / Віта Сусак. —  Київ: Родовід, 2010. — С. 393.
  10. ↑ а б Северюхин, Д. Я. Художники русской эмиграции (1917—1941) : биографический словарь (PDF) (рос.) . Процитовано 2 жовтня 2023.

Джерела

  • Побожій С. І. В. Барт: із Сум до Парижа // Побожій С. І. «Бубновий валет» і Сумщина. — Суми: Університетська книга, 2007. — С. 50—66.
  • Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення: дослідження, розвідки, пошуки до біографічного збірника / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ : Хрещатик, 2007. — С. 41—42