Межи 1440 та 1443 р. дівчину видали заміж за мазовецького князя Болеслава IV, котрому народила десятьох дітей, однак лише 4 синів (Конрад, Януш, Болеслав і Казимир) й дочка Ганна дожили до повноліття. Прикметно, що Болеслав вважався одним із головних претендентів на польський трон після загибелі Владислава Варненчика. Ба більше, в 1446 його обрали королем, щоправда, у разі відмови Казимира Ягеллончика, а цього так і не сталось[2].
Уперше Барбара згадується в бреве папи римського Миколая V від 18 грудня 1450[3].
Зі смертю чоловіка 10 вересня 1454 вона стала самостійною властителькою Вишогрудської землі[a], що була її віном, а по кончині свекрухи Ганни Федорівни 25 травня 1458 — регентшею (ducissa et gubernatrix) Східної Мазовії разом із плоцьким єпископом Павлом Гіжицьким (вперше згадується під таким титулом 1 серпня того ж року). Від імені малолітніх синів жінка брала участь у засіданнях князівських рочків, вела листування з сусідніми державами (в т.ч. із Тевтонським орденом) й скріпляла документи, нерідко титулуючись як ducissa Mazouie, Russie etc. Олельківна також спричинилась до обговорення питання престолонаступництва вмерлих князів Західної Мазовії.
Була похована у парафіяльнім костелі св. Трійці в Новім Мясті, що неподалік Плонська, правдоподібно в неділю 19 лютого 1492.
↑Окрім замку і міста Вишогруд, їй також належали села Рембово, Оршимово, Вйонзувка, Вільчково, Млодзешин, Камйон (нині — Камйон-Дужи) та Пшенславиці, втім окремого титулу княжни вишгородської не вживала. У 1471 ці маєтності дістались Казимирові III.