Сировиною для виробництва цукру були цукрові буряки. Станом на початок 1880 року, виробнича потужність підприємства становила 116 000 пуд цукру в рік[2].
У 1917—1920 роках село опинилося в зоні бойових дій і влада тут кілька разів змінювалася. Підприємство постраждало, але вже 1920 року почалося його відновлення і надалі воно відновило роботу. У результаті індустріалізації 1930-х років завод отримав нове обладнання.
У ході Німецько-радянської війни в 1941—1944 роках місто було окуповано німецько-румунськими військами. У період окупації, з жовтня 1942 до березня 1944 року на цукровому заводі діяла радянська підпільна група, якою керував Ф. Сущинський.
Відповідно до четвертого п'ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР завод був відновлений і відновив роботу, пізніше він був реконструйований.
3 червня 1999 року Кабінет міністрів України передав завод до управління облдержадміністрації Вінницької області[4].
У травні 2003 року господарський суд Вінницької області порушив справу про банкрутство Бабинського цукрового заводу[5] та підприємство припинило виробничу діяльність[6].
Примітки
↑ Бабин, Іллінецький район // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
↑Господарський суд Вінницької області порушивши справу № 10/116-03 про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства «Бабинський цукровий завод», код ЄДР 00371937 (22714, с. Бабин Іллінецького району Вінницької області) // газета «Урядовий кур'єр», № 86 вiд 14 травня 2003
↑«На фактор черг впливає безпосередньо те, що в окрузі, крім нашого, немає цукрових заводів, які б працювали. Бабинський не працює, Дубновський не працює, Гороховський не працює» Наталія Малімон. Черга на кілька кілометрів… // газета «День» (Київ), № 218 від 28 листопада 2013 року