PROFILPELAJAR.COM

	Ахмад аль-Джабір ас-Сабах; араб. أحمد الجابر الصباح
Прапор	10-й Емір Кувейту
29 березня 1921 — 29 січня 1950
Попередник:	Салім
Наступник:	Абдаллах III
Народження:	1885; Ель-Кувейт, Кувейт
Смерть:	29 січня 1950; Ель-Кувейт, Кувейт
Причина смерті:	complications of diabetes mellitusd
Країна:	Кувейт
Рід:	Ас-Сабахd
Батько:	Джабір II ас-Сабах
Шлюб:	Q12200350?
Діти:	Джабір аль-Ахмад аль-Джабір аль-Сабах, Сабах аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах, Mohammed Ahmad Al-Jaber Al-Sabahd, Princess Fariha Al-Ahmad of Kuwaitd, Наваф аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах, Fahad Al-Ahmed Al-Jaber Al-Sabahd, Мішааль аль-Ахмед аль-Джабер ас-Сабах, Khaled Al-Ahmad Al-Jaber Al-Sabahd, Abdullah Al-Ahmad Al-Jaber Al-Sabahd і Amthal Al-Ahmad Al-Jaber Al-Sabahd
	Медіафайли у Вікісховищі

Ахмад аль-Джабір ас-Сабах (араб. أحمد الجابر الصباح; нар. 1885 — пом. 29 січня 1950) — десятий емір Кувейту.

Біографія

Був старшим сином еміра Джабіра II. Успадкував владу в Кувейті 1921 року після смерті дядька, еміра Саліма.

Його обрання припало саме на період кувейтсько-недждійського прикордонного конфлікту^[1].

У листопаді 1922 року в Укайрі було скликано конференцію, що визначила кордони Кувейту, Саудівської Аравії й Іраку. На конференції Саудівську Аравію представляв особисто король Абдель-Азіз ібн Сауд, від Кувейту був британський майор Мур. Саудівська Аравія отримала значну частину кувейтських земель, яку кувейтські правителі отримали відповідно до договору 1913 року, окрім того, між Кувейтом і Саудівською Аравією було створено нейтральну зону. Щоб згладити невдоволення кувейтців, наступного року під час демаркації кувейтсько-іракського кордону до Кувейту відійшла частина іракських територій^[1].

Окрім політичних проблем Ахмаду довелось зіштовхнутись і з економічними труднощами. Велика депресія 1930-их років поглибилась значним поширенням штучно вирощених перлів, а тому дві основні статті прибутку Кувейту — транзитна торгівля та вилов перлів — занепали. Деяким кувейтським купцям удалось розбагатіти на контрабанді золота, але в цілому економічна ситуація в державі залишалась скрутною^[1].

Політичні й економічні негаразди потягнули за собою зниження рівня життя кувейтців і, як наслідок, перші спалахи народного невдоволення, причому не лише серед найбідніших прошарків населення, але й серед заможних жителів країни, занепокоєних надмірним втручанням Великої Британії в життя держави. В середині 1930-их років зародився рух «молодокувейтців» — представників інтелігенції, які здобули освіту за кордоном. Вони вимагали демократизації суспільно-політичного життя, проведення соціальних реформ та звільнення від колоніальної залежності. Одна частина з них виступала за приєднання до Іраку, який до того часу здобув формальну незалежність від Великої Британії, а інша частина — Національний блок — виступала за демократичні реформи та незалежність Кувейту. Остерігаючись розширення руху за приєднання до Іраку, Ахмад був змушений задовольнити деякі вимоги Національного блоку. В середині 1938 року було обрано Законодавчу раду — Меджліс, що складався з 14 осіб. Рада розробила нову Конституцію, покликану покінчити з одноосібною владою шейха та розбити англійське ярмо. Злякавшись запропонованих Меджлісом нововведень, у грудні 1938 року Ахмад розпустив його. Частину членів ради та представників руху «молодокувейтців» заарештували, а частину — навіть стратили. Це призвело до численних демонстрацій протесту. Щоб послабити напруженість у суспільстві, наприкінці 1939 року Ахмад оприлюднив власну редакцію Конституції, що проголошувала Кувейт «арабською державою під британським протекторатом» і передбачала створення Консультативної ради з урізаними повноваженнями. Раду очолив сам емір. Ключові посади зайняли чотири інших члени родини Ас-Сабах, а ще дев'ять осіб представляли інші впливові купецькі родини^[1].

Докорінний переворот у житті країни стався після початку промислового видобутку нафти. Загалом про наявність нафти на узбережжі Перської затоки було відомо дуже давно. Ще 1911 року «Anglo-Persian Oil Company» (попередниця «British Petroleum») звернулась до британського резидента з проханням про можливість отримання концесії в Кувейті, однак через складну політичну обстановку в регіоні отримала відмову. У 1920-их роках спалахнула боротьба між англійською «Anglo-Persian Oil Company» й американською «Eastern Gulf Oil Company» за право на розробку нафти у Кувейті. Результатом тієї боротьби стало створення 1933 року спільної англо-американської «Kuwait Oil Company» (KOC), яка 23 грудня 1934 року здобула монопольне право впродовж 75 років здійснювати розробку й видобуток нафти у Кувейті. 1938 року було виявлено велике нафтове родовище у Бахрі, втім його розробка почалась лише після Другої світової війни. Ледве вона завершилась, як дуже швидко було споруджено бурові вишки, трубопроводи та інші необхідні об'єкти, й у червні 1946 року розпочався промисловий видобуток нафти. За рік її обсяги зросли майже втричі: від 5900 тисяч барелів до понад 16 мільйонів барелів^[1].

Кувейт стрімко почав перетворюватись на одну з найзаможніших країн світу. У членів панівної родини Ас-Сабах вистачило мудрості, щоб наполягати на все більшій участі представників Кувейту в управлінні нафтовидобувними компаніями, готуючи підґрунтя для націоналізації галузі, що відбулась 1976 року^[1].

Серед інших досягнень Ахмада було й опікування системою охорони здоров'я: 1932 року було запроваджено обов'язкову загальну вакцинацію від віспи; 1949 року за «нафтові» гроші було збудовано велику лікарню з сучасним обладнанням і відрядженими з-за кордону лікарями^[1]. Для підвищення освіченості населення було відкрито близько двох десятків світських шкіл, переважно, приватних, а до 1945 року вже існувала повноцінна мережа закладів дошкільної, початкової та середньої освіти, причому в школах навчались не лише хлопчики, але й дівчата. 1930 року було збудовано першу публічну бібліотеку Аль-Ахілія^[1].

29 січня 1950 року емір Ахмад помер у палаці Дасман в Ель-Кувейті^[1]. Після того трон успадкував двоюрідний брат Ахмада Абдаллах аль-Салім.

Родина

Мав 15 дружин, які народили еміру 10 синів і 19 дочок.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Ахмед, шейх Кувейта (рос.) . Архів оригіналу за 24 квітня 2014.

Література

Примаков Е. М., Лебедев Е. А., Наумкин В. В. Новейшая история арабских стран Азии. 1917—1985 (рос.)
Рыжов К. В. Все монархи мира. Мусульманский восток в XV—XX вв. — М.: «Вече», 2004. — ISBN 5-9533-0384-X (рос.)

Посилання

Toth, Anthony B. (1 листопада 2005). Tribes and Tribulations: Bedouin Losses in the Saudi and Iraqi Struggles Over Kuwait's Frontiers, 1921–1943. British Journal of Middle Eastern Studies. с. 145—167. doi:10.1080/13530190500281424. Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020. (англ.)
KUWAIT13. www.royalark.net (англ.) . Архів оригіналу за 7 жовтня 2020. Процитовано 12 листопада 2020.