Місто знаходиться у зоні, котра характеризується кліматом тропічних саван. Найтепліший місяць — грудень із середньою температурою 27.8 °C (82 °F). Найхолодніший місяць — липень, із середньою температурою 24.4 °С (76 °F).[4]
Військові і торгові британські кораблі у гавані Анціранани після падіння Режиму Віші 13 травня 1942 року
Місто було назване на честь Діогу Суаріша (порт.Diogo Soares, французьке прочитання — Дієго Суарес), португальського мореплавця, який відвідав бухту в 1543 році[5].
У 1880-х роках бухта приглянулася Франції, яка хотіла створити у ній вугільну базу для своїх пароплавів. Після першої Франко-малагасійскої війни королева Ранавалуна III підписала мирний договір від 17 грудня 1885 року, віддаючи Франції протекторат над бухтою і навколишньою територією, а також над островами Носсі-Бе і Нусі-Бураха, раніше Сент-Марі — острів Святої Марії (малаг. Nosy Boraha, фр. Île Sainte-Marie).
Колоніальна адміністрація почала управляти Мадагаскаром з 1896 року.
Дієго-Суарес був однією з точок вторгнення союзних сил, коли вони захопили Мадагаскар в 1942 році. Існувала небезпека, що Японія буде тиснути на Режим Віші для використання Мадагаскару таким же чином як Французьким Індокитаєм протягом попередніх років. Тому почалася операція по захопленню Мадагаскару. Дієго-Суарес був обраний початковою точкою для вторгнення через свою чудову гавань і розташування тут штаб-квартир багатьох важливих офіційних осіб. Він став також місцем атаки японських карликових підводних човнів на британський флот.
Франція продовжила використовувати місто як військову базу після проголошення незалежності Малагасі в 1960 році до соціалістичної революції в 1973 році.
Контейнеровоз у гавані Анціранани
Транспорт
Анціранана є природною бухтою, але віддалене розташування і до останнього часу погані дороги на південь зробили його недостатньо значущим для вантажних перевезень.
