Від 1714 року його згадують у записах сеймиків Волинського воєводства як луцькогостаросту. Ротмістр панцерної корогви з 12 березня 1723 року (відступив її 25 березня 1763 сину Юзефові). 1724 року — посол сейму від Волинського воєводства. Полковник Його Королівської Милості з 1727 року. Учасник «конвокаційного» сейму від Луцького повіту. Підляський каштелян — з 6 грудня 1738, воєвода — з 17 серпня 1771. Нагороджений орденом Білого орла в 1757 році. Лосицький староста з 1717 року (за дозволом короля 12 листопада 1762 відступив його сину Юзефові), у 1724-1726, 1750-1753 роках мав процеси з громадами староства через надмірні побори, відбирання громадських «ґрунтів».
Маєтності
Дідич Мьончина, Анджеєва, Левковичів, Сільця, Сємєня, Полаєва. Через поділ спадку батька мав тривалу судову суперечку з братом Пйотром. Справу в 1755 році вирішував Люблінський трибунал.
Сім'я
Перша дружина — Юстина з Блендовських, донька теребовльського підчашого Стефана Блендовського. Дітей не мали. Друга — княжна Дорота Воронецька, донька чернігівського каштеляна князя Миколи Воронецького, дідичка маєтностей Березне, Крутнів на Поділлі. Діти:
Леон — іновлодзький староста,
Юзеф — лосицький староста, генерал французьких військ[4],
↑Szczygielski W. Miączyński Józef herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 559—562. (пол.)
↑Szczygielski W. Miączyński Kajetan Adam Jan herbu Suchekomnaty (1751?—1801) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 562—564. (пол.)
Джерела
Dymnicka-Wołoszyńska H. Miączyński Antoni herbu Suchekomnaty (1691—1774) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 552—553. (пол.)