PROFILPELAJAR.COM

Антонов Вадим Віталійович
Антонов Вадим Віталійович;
Солдат резерву
Загальна інформація
Народження	24 липня 1976; Житомир, Українська РСР, СРСР
Смерть	10 серпня 2014 (38 років); Іловайськ, Харцизька міська рада, Донецька область, Україна
Поховання	Військове кладовище № 2
Псевдо	«Літачок», «Самоліт»
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	«Донбас»
Війни / битви	Війна на сході України Іловайський котел;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Антонов.

Вади́м Віта́лійович Анто́нов (24 липня 1976(19760724) — 02014-08-1010 серпня 2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1976 року в місті Житомир. Закінчив 2004-го житомирську ЗОШ № 20; Житомирський автодорожній коледж (2007), 2010 року — Житомирський державний технологічний університет, інженер-механік. Створив родину; виховували доньку. Любив спорт — займався дзюдо. Активний учасник подій Революції Гідності, «Михайлівська» сотня самооборони Євромайдану.

В часі війни — солдат резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Загинув 10 серпня 2014 року під Іловайськом в ході зіткнення із терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових — прикривав відхід 10-ти побратимів.^[1] За слідами на місці бою побратими дійшли висновку, що терористи захопили й потягли до своїх позицій тяжкопораненого Вадима. Тоді ж поранень зазнав Віктор Дегтярьов.

У жовтні 2014-го пошукова група місії «Чорний тюльпан» виявила тіло Вадима — у безіменному похованні біля кладовища в Іловайську — та доставила в Запоріжжя. Ідентифікований за тестами ДНК.

Без Вадима залишились мама Марія Павлівна і батько Віталій Антонови; сестра, дружина Ольга, донька Соня 2008 р.н.^[2]

Похований в місті Житомир на Смолянському військовому кладовищі 7 лютого 2015 року з військовими почестями. Житомиряни утворили на майдані живий коридор і встали на коліна.^[3]

Нагороди та вшанування

Орденом «За мужність» III ступеня (14 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.^[4]
його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 20.
нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
3 грудня 2015 року на фасаді Житомирської середньої загальноосвітньої школи № 20 урочисто відкрито меморіальні дошки на честь загиблих випускників, учасника АТО Вадима Антонова та воїна-«афганця» Валерія Лук'яненка.
вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави^[5]