Ібн Са'д повідомляє, що її виховував дядько Вухайб ібн Абд Манаф, який в один день видав її заміж за Абдуллаха ібн Абд аль-Мутталіба, а свою дочку Халю за Абд аль-Мутталіба[en]. Якщо це повідомлення вірне, то це може бути якимось забутим шлюбним доісламським звичаєм[7]
Коли Аміна ще була вагітна, її чоловік Абдуллах виїхав до Сирії, але, доїхавши до Ясриба, помер[8]. Згідно з ісламськими переказами, під час вагітності вона побачила світло, що йде від неї, яке осяяло палаци Бусри в Сирії[6]
За два місяці після смерті Абдуллаха у Аміни народився син, якого назвали Мухаммед. За існуючою в той час у курайшитів традицією маленького Мухаммеда віддали на виховання до племені бедуїнів Бану Са'д[en]. Перебування у пустелі давало можливість дитині вивчати арабську мову і арабські традиції. За Мухаммадом доглядала Халіма бінт Абу Зуайб[en].
Коли Мухаммаду виповнилося 5 років, Аміна забрала його до себе. Близько 577 року вона разом з сином вирішила поїхати в Ясриб для того, щоб відвідати родичів і могилу Абдуллаха. Пробувши у місті близько місяця, вони виїхали назад до Мекки. По дорозі Аміна тяжко захворіла і померла у селі аль-Абва між Ясриб і Меккою[6]
В 1998 році саудівський уряд зруйнував гробницю Аміни бінт Вахб, останки якої були перепоховані[9].
↑Muhammad Mustafa Al-A'zami (2003), The History of The Qur'anic Text: From Revelation to Compilation: A Comparative Study with the Old and New Testaments, p.22, 24. UK Islamic Academy. ISBN 978-1872531656.
↑ абвАли-заде, А. А. Амина бинт Вахб // Исламский энциклопедический словарь. — М. : Ансар, 2007.
↑Āmina / Watt, W. Montgomery // Encyclopaedia of Islam. 2 ed: [англ.]. — Leiden: E. J. Brill, 1986. — Т. 1. — P. 438.
↑Armstrong, Karen. Muhammad: A Biography of the Prophet. — San Francisco: HarperSanFrancisco, 1993. — ISBN 0-06-250886-5.