Уродженець та мешканець Ґранади, за словами Антоніо Паломіно, Мартінес Бустос був «художником великих можливостей школи Расіонеро Алонсо Кано», який до того ж думав, що художник помер «молодим» у 1674 у тому ж місті,[5] хоча насправді він вже був сформованим художником коли в 1652 Кано повернувся у рідне місто з рішучим намір залишитися в ньому. Сеан Бермудес, не маючи більше свідчень про Бустоса ніж Паломіно, мав ще гірше уявлення про його картини, і також вважав Бустоса послідовником стилю Кано, але з зайвою манірністю та без точності стилю вчителя.[6]
Народився Бустос в багатій родині, за свідченнями весільного свідка Мартінеса Бустоса датованого 8 лютого 1635, як художник сформувався в іколі Мігеля Хероніма де Сьєсо. Школа де Сьєси була однією з найактивніших та найпрестижніших в Ґранаді, її учні, і Мартінес у тому числі, до приходу Кано, були під впливом добре відомої фламандського живопису, до якого відноситься картини Бустоса «Непорочні» (Музей мистецтв Ґранади), сухого, навіть жорсткого виконання.[7] Улюбленою темою художника було Непорочне зачаття, художні втілення якого зберігаються в церкві святого Андреса, Сан Сесіліо та Святої Схоластики, Музеї мистецтв, Будинку зброї та інших; ця ж тема було головною в його віршах, як зазначає Паломіно.[8] Бустос співпрацював з Педро Атанасіо Боканеґро та школою Сьєси створюючи ефемерні декорації для Свята Тіла і Крові Христових.
.svg){kind=small}
