Альфред Тарновський (пол.Alfred Tarnowski, 3 березня 1917, Львів — 24 листопада 2003, Краків) – польський шахіст, тренер і шаховий теоретик.
Шахова біографія
Перші шахові студії отримав у рідному Львові, де мешкав до 1945, однак помітних виступів у довоєнні роки не мав. По війні переїхав до Кракова, дебютував у 1946 на першому повоєнному чемпіонаті країни в Сопоті, де посів сьоме місце. У наступних роках 12 разів брав участь у першостях Польщі, завоював дві нагороди: титул чемпіона (1961 року в Катовицях) і срібло турніру (1949 року в Познані). Переможець командного чемпіонату Польщі 1948.
Виступив у складі збірної команди Польщі на чотирьох Олімпіадах:
Гельсінкі 1952 на першій шахівниці (6 пунктів у 14 партіях);
Загалом у цих змаганнях здобув для збірної 29½ пунктів у 56 партіях (приблизно 52,7%). Активно виступав у інших міжнародних турнірах.
Був також тренером і теоретиком шахової гри. Один з небагатьох у тогочасній Польщі публікував роботи присвячені теорії дебютів. Його аналіз варіанту Найдорфа в сицилійському захисті оцінив і використовував сам Найдорф. На Меморіалі Пшепюрки 1950 шахіст виграв важливу для шахової теорії свого часу партію проти Марка Тайманова[2]. Альфреда Тарновського вважали знавцем іспанської партії та слов'янського захисту.
Джерела
W.Litmanowicz, J.Giżycki, «Szachy od A do Z», tom II, Warszawa 1987, str. 1218 (пол.)
