Під час Другої світової війни Беккер прославився успішним переобладнанням трофейних французьких і британських бойових машин, зазвичай шляхом встановлення на них сучасних німецьких гармат, ракетних установок і мінометів. Загалом під його керівництвом були переобладнані близько 1800 машин.
Біографія
Перша світова війна
В 1916 році вступив добровольцем в армію. Учасник Першої світової війни, відзначився у боях в Вердені і Камбрі. За кілька тижнів до закінчення війни був отруєний під час газової атаки.
Міжвоєнний період
Після війни Беккер навчався в університеті, працював дизайнером у текстильній промисловості і зрештою став співвласником компанії Volkmann & Company в Крефельді. Він також заснував невелику виробничу фірму Alfred Becker AG в Білефельді.
Друга світова війна
28 серпня 1939 року Беккер був призваний на службу в 15-й артилерійський полку 227-ї піхотної дивізії, яким командував оберстлейтенант Едгар Фойхтінгер, і був призначений командиром 12-ї батареї . Під час Польської кампанії дивізія перебувала в районі Ейфеля, неподалік Бельгії. В грудні 1939 дивізія Беккера була перерозподілена і увійшла до складу групи армій «B» під командуванням генерала-фельдмаршала Федора фон Бока в рамках підготовки до Fall Gelb. Полк Беккера був перейменований на 227-й артилерійський полк. 10 травня 1940 року дивізія почала наступ на Нідерланди і Бельгію у складі 18-ї армії. Артилерійська батарея Беккера забезпечувала вогневу підтримку, поки дивізія просувалась через Енсхеде та Девентер. Дивізія досягла лінії фронту, де затрималася протягом трьох днів. Атака 13 травня, підтримана артилерійським вогнем, не змогла прорвати кордон. Тієї ночі нідерландські війська відступили під покровом ночі. Коли наступного ранку 227-й полк відновив атаку, вони виявили, що позиції покинуті. Беккер і його полк перетнули Лей і продовжили наступ, взявши Амерсфорт незадовго до капітуляції Нідерландів 19 травня 1940 року.
В Амерсфорті Беккер побачив покинутий автотранспорт добре оснащеного голландського артилерійського полку. Він вирішив використати велику кількість важких транспортних засобів, щоб тягнути артилерійські гармати. На той час у вермахті для транспортування гармат використовувались коні, а батарея Беккера вимагала 126 коней. Замість них Беккер обрав велику колісну артилерійську вантажівку Brossel TAL. Також він використав інші захоплені бельгійські вантажівки для моторизації польового транспорту розвідувального батальйону своєї дивізії, тим самим збільшивши мобільність цього підрозділу. Інші автомобілі були залишені і пізніше перевезені в Францію залізницею. Моторизація батареї зробила її значно мобільнішою і вона не відставала від передових частин дивізії.
Ранні перетворення
Після завершення Французької кампанії в липні 1940 року 227-й піхотній дивізії були доручені обов'язки з окупаційної, охоронної та берегової оборони вздовж узбережжя Нормандії біля Гавра. Там Беккер натрапив на безліч викинутих британських легких танків та легких бронетранспортерів. Досягши покращеної мобільності за рахунок використання моторних тягачів, Беккер побачив переваги, які можна отримати, встановивши гармати безпосередньо на занедбані моторизовані вагони. Як шасі Беккер вибрав легкий, але надійний англійський бронеавтомобіль Vickers Mk.VI, конструкція якого робила його придатним для використання артилерійською самохідною гарматою, оскільки двигун, трансмісія, рульове управління та провідні колеса були згруповані разом у передній частині шасі, залишаючи задню частину машини вільною для гармат та екіпажу. Надбудова та вежа були зняті і замінені гарматою. Екіпаж машини складався із чотирьох людей.
Набравши людей зі своєї батареї, багато з яких були кваліфікованими робітниками по металу, і працюючи позмінно вдень та вночі, він приступив до свого проекту. Беккер зняв кулеметну вежу та встановив на шасі гаубицю 10,5 cm leFH 16. Легке шасі Vickers Mk VI не мало великої маси, щоб протистояти важкій зброї. Щоб стабілізувати гаубицю при стрільбі, Беккер вирішив направити силу віддачі на землю через опущену задню шпору. Завдяки особистим стосункам Беккера з Deutsche Edelstahlwerke GmbH у Крефельді були забезпечені броньові стулки завтовшки 20 мм для захисту бойового відділення. За 6 місяців його підрозділу вдалося створити повну батарею, мобілізувавши 12 дивізіонних гаубиць 10,5 cm leFH 16 для створення 10,5 cm leFH 16 Geschützwagen Mk VI 736 (e) і він встановив 6 із більших 15 cm sFH 1 більшого розміру. Крім того, він розробив 12 варіантів боєприпасів Vickers Mk.VI, кілька версій артилерійського транспортера Bren та 4 варіанти броньованих командирських танків Vickers Mk.VI.
З мобілізацією своїх гармат Беккер збудував першу батарею самохідних артилерійських установок. Це стало значним внеском у розвиток танкових військ. Початкові випробувальні стрільби батареї проводилися з полігону Гарфлер поблизу Гавра, а повна батарея була випробувана на полігоні в Беверлоо.
У вересні 1941 року Беккер і його дивізія були переведені до групи армій «Північ». Це була єдина піхотна дивізія на Східному фронті, що мала моторизовану артилерійську батарею. До грудня дивізія втяглася у бої під Ленінградом. Саморобні САУ Беккера виявилися вдалими. Через свою мобільність загін Беккера використовувався як «пожежна команда» для посилення районів важких боїв.
Згодом Беккер отримав наказ перейти зі Східного фронту в роту компанії Alkett, яка розробляла протитанкові САУ, оснащені гарматою 7,5 cm Pak 40. Беккер та консультанти Alkett тісно співпрацювали над загальною концепцією. Серед транспортних засобів, які вони розглядали для цього проекту, був французький трактор Lorraine, близько 360 яких потрапили до рук німців. Завдяки своїй надійності, Lorraine добре підходив для маневрених бойових дій. Захоплені трактори вперше використовувалися німцями для буксирування гармат і були перейменовані на Lorraine Schlepper (f). Такі повністю гусеничні машини були дуже необхідні через вкрай погані дорожні умови в СРСР, тим більше що самі німці ще не виробляли подібні машини. Шасі Lorraine виглядало гарним вибором, оскільки на відміну від німецьких танків, двигун Lorraine розташовувався в передній частині машини, залишаючи задню частину відкритою для корпусу і гармати.
25 травня 1942 року відбулася презентація самохідного трактора Lorraine. Презентація пройшла успішно і було прийняте рішення переобладнати всі 160 наявних тракторів Lorraine в САУ, причому на 60 з них встановили 7,5 cm Pak 40. 4 червня 1942 року остаточне рішення було прийнято генерал-фельдмаршалом Вільгельмом Кейтелем: гармати встановили на 78 тракторах HKP Bielitz, і ще 24 трактори були випущені для установки на 7,5 cm Pak 40. Так з'явився мисливець за танками Marder I, який спочатку використовувався для забезпечення мобільної протитанкової оборони піхотних дивізій на Сході.
В серпні 1942 року одна з машин конструкції Беккера була вилучена на запит ОКГ і відправлена до Берліна. 2 вересня 1942 року вона була представлена Беккером та одним з його екіпажів в саду рейхсканцелярії Адольфу Гітлеру та офіцерам, які керували армійським артилерійським управлінням. Демонстрація відбулася успішно і ОКГ наказало Alkett створити значну кількість цих САУ. Армійське артилерійське управління раніше використовувало завод Alkett у Берліні для такого роду робіт через гнучкість їх виробництва та кваліфікованих фахівців у вирішенні проблем у танкобудуванні. Беккер був переведений в цю компанію і отримав доступ до їхнього досвіду та знань.
Беккер отримав завдання створити мобільні польові гармати для Африканського корпусу. В битвах у відкритій пустелі особлива увага приділялася мобільності. Беккер вибрав Lorraine Schlepper як платформу для самохідної 150-мм важкої польової гаубиці sFH 18 . Шасі Lorraine з переднім розташуванням двигуна підійшло для цієї модифікації. Ця машина, відома тоді як 15 cm sFH13/1 (Sf) або Geschützwagen Lorraine Schlepper (f), була схвалена ОКГ. Машини були відправлені в Північну Африку.
Після того, як Беккер завершив цей проект, Гітлер наказав йому повернутися у Францію, провести інвентаризацію всієї британської і французької бронетехніки, що залишилася, і визначити, чи вони відповідають німецьким вимогам. Потім він повинен був зібрати їх і перетворити на САУ. Наказ вимагав, щоб Беккер створив достатньо придатного для використання озброєння, щоб сформувати принаймні 2 танкові дивізії.
Будівельне командування Беккера
Для виконання наказу Гітлера був створений орган імперського міністерства озброєнь та військової промисловості — будівельне командування Беккера. Командування використовувало 3 фабрики у Франції — Matford, Talbot і Hotchkiss, розташовані неподалік Парижа. У Франції була велика кількість пошкоджених військових машин союзників, але їхня корисність у 1942 році викликала серйозні сумніви. Французькі бронемашини, неушкоджені під час Французької кампанії, були передані окупаційним силам, навчальним частинам та антипартизанським силам. Ці ранні танки, розроблені з невеликими гарматними вежами і встановленими на них малокаліберними гарматами, в 1942 році не мали великого значення для боротьби з такою зброєю, як Т-34. Німецька армія не призначала їх у війська передової. Хоча вони були легкоброньованими та погано озброєними за бойовими стандартами того часу, вони були повністю гусеничними машинами, і Беккер вважав, що цим можна скористатися. Крім розбитих та захоплених французьких і британських танків, Беккер також мав доступ до великої кількості м'якошкірих напівгусеничних машин, таких як SOMUA MCG та меншого Unic P107. Ці машини перебували у різному аварійному стані, часто залишалися поза увагою і іржавіли.
Беккер розмістив свою штаб-квартиру на фабриці Matford в Пуассі на околиці Парижа, на північний захід від міста. Він організував своїх людей у спеціальні групи, щоб розпочати ретельний пошук на окупованій території розбитих автомобілів, які раніше вважалися придатними лише для зламу. Транспортні засоби були вилучені з струмків, річок і полів та зібрані на ремонтних підприємствах біля Парижа. Вибрані автомобілі були поділені на 3основні групи: ті, які вимагають дрібного ремонту та переобладнання, ті, що вимагають капітального ремонту та переобладнання, і ті, що вийшли з ладу та повинні були використовуватись як джерело запасних частин. Беккер призначив технічний персонал, який приступив до своєї роботи, змінюючи те, що було доступно.
Машини були розібрані і очищені, а в їхню конструкцію були внесені зміни. Потім на одному із заводів було влаштовано складальну лінію з виробництва даного типу та створено серію модифікованих автомобілів. Кузови відремонтованих машин отримали цільові надбудови. Основна ідея переобладнання Беккера була проста в принципі: він побудував би прототип надбудови, що замінює, обрамивши її з дерев'яних панелей і відправивши їх Alkett. Потім Alkett зробить серію замінних надбудов зі сталі, після чого вони були відправлені у Францію, де Беккер завершив інженерні плани переобладнання. Було оптимізовано процес переробки, запущено складальну лінію Hotchkiss та завершено цикл складання. Транспортні засоби були переобладнані та відремонтовані за важливістю, усі одного типу за раз. Інші деталі були відправлені на зберігання як запчастини. Особливі зусилля були докладену, щоб гарантувати наявність запасних частин. Для важливих деталей, схильних до особливого зносу, було створено 10% запасу деталей, а деталей, схильних до загального зносу, запас запасних частин становив 30%. Матеріали, що залишилися, були відправлені назад на сталеливарний завод.
Найновішим аспектом роботи була оцінка бойової цінності техніки, тобто визначення того, як найбільш ефективно використовувати кожен тип техніки по відношенню до поточних умов бою. З 1942 по 1943 Беккер врятував всі уламки танків, які можна було знайти у Франції. Близько 1800 бойових броньованих машин було створено на його Baukommando Becker (Будівельний підрозділ Becker), який зробив безліч інноваційних розробок. З липня по серпень 1942 року компанія Becker переобладнала 170 бронемашин в 75-мм самохідну протитанкову гармату Marder I. Ще 106 шасі були переобладнані в самохідні артилерійські гармати, 94 – для установки 150-мм гаубиці та ще 12 – для 105-мм. Крім того, він виробив 30 артилерійських наглядових машин, що використовують це ж шасі.
Солдати 12-ї артилерійської батареї, залишеної Беккером в СРСР, були в суворих умовах. Незважаючи на холод і запеклі бої, їхня техніка поступово губилася через міни або прямий вогонь радянських танків. Коли їхні гармати були втрачені, екіпажі, що залишилися в живих, були використані як піхотинці. 227-а піхотна дивізія брала участь у важких боях під Ленінградом, захищаючись від головного наступу Червоної Армії на Синявинських висотах та південному березі Ладозького озера. В серпні-вересні 1942 року дивізія зазнала важких втрат у так званій битві на Ладозькому озері. Стурбований долею людей у своєму старому загоні і потребуючи їхніх навичок для своєї роботи, Беккер зажадав передачі людей з 12-ї батареї назад у його командування в Парижі. Суворі правила забороняли такі перекидання оперативних військ. Зв'язавшись зі своїм старим командиром дивізії, Беккер вигадав обхідний шлях. Використовуючи вимоги про обов'язкову відпустку, командир 227-ї піхотної дивізії щотижня відправляв в Німеччину 10 товаришів Беккера. Коли їхня відпустка добігла кінця, чоловікам було наказано прибути у Францію, щоб з'явитися на службу в командування Беккер. До Різдва 1942 року майже всі товариші Беккера дісталися до Парижа. Натомість Беккер надав командиру 227-ї піхотної дивізії 20 своїх бронетранспортерів.
В 1943 році Беккер почав переобладнання легких танків Hotchkiss H35 і H39, які несли 37-мм гармати. Він переобладнав їх для встановлення 7,5-см протитанкової гармати PaK40 або 10,5-см гаубичної штурмової гармати leFH16. Це були підрозділи, які широко використовувалися в оснащенні реформованої 21-ї танкової дивізії.
Беккер оглядає один із своїх Vielfachwerfer на базі вантажівки SOMUA MCG.
Значну роботу Беккер проробив над м'якими французькими напівгусеничними машинами, SOMUA MCG та Unic P107. Обидві ці машини були броньовані, щоб зробити їх більш живучими в умовах бою. Крім того, він використовував SOMUA MCG як платформу для ряду озброєнь, включаючи Nebelwerfer, Vielfachwerfer і Reihenwerfer — розроблену ним батарею з 20 81-мм мінометів. Легкий напівгусеничний трактор UnicP107 меншого розміру був посилений бронею і використовувався переважно як носій військ замість Sd.Kfz. 251.
15 березня 1943 року майора Беккера брав участь у вшануванні пам'яті воїнів 15-го артилерійського полку 227-ї піхотної дивізії, загиблих під час блокади Ленінграда в 1941-42 роках. Беккер і його офіцери поклали вінки на їхню пам'ять.
До 1943 німецька промисловість опинилася під важким тиском у виробництві озброєнь і транспортних засобів. Машини були в дефіциті, і оскільки ОКГ було добре поінформовано про успіхи Беккера, вони зробили незвичайну вимогу, щоб реформована 21-а танкова дивізія не просила будь-якого обладнання або транспортних засобів. Інструкція ОКГ від 27 червня 1943 року вимагала: «Техніка не виділяється. Категорично забороняється реквізиція матеріалів для 21-ї танкової дивізії будь-яким способом. Необхідне обладнання та автомобілі повинні бути забезпечені виключно із захоплених французьких машин або машин.» Командир дивізії Едгар Фойхтінгер звернувся до Беккера, якого знав з початку війни, з проханням створити обладнання, необхідне для моторизації свого підрозділу. Бригада була укомплектована трофейними французькими танками, які за стандартами 1943 року були недопрацьованими. Командування Беккера виготовило велику кількість машин для швидкісної бригади «Захід». Влітку 1943 року Фойхтінгер передав Беккеру 200-й дивізіон штурмових гармат, який складався з чотирьох батарей. Підрозділ Беккера був оснащений його штурмовими гарматами. Крім того, під його командуванням знаходилися дві батареї 88-мм гармат. Командування Беккера виготовило велику кількість напівгусеничних машин на трофейних та відремонтованих французьких машинах. Цим він броньований. Він зробив їх у кількості, достатньому для моторизації одного з двох піхотних полків 21-ї танкової дивізії. Щоб забезпечити дивізію мобільної вогневої міццю, він також встановив на ці броньовані гусениці ракети, міномети і навіть 7,5 см гармати PaK 40.
На початку 1944 року 200-й дивізіон штурмових гармат під командуванням Беккера був переміщений в новий район дислокації біля Маурона в Бретані. Штаб загону знаходився у місті Вовес, на південний схід від Шартра. Пізніше тієї ж весни генерал-фельдмаршал Ервін Роммель, новий командир групи армій «B», відправив 21-у танкову дивізію до узбережжя Нормандії біля Кана. На той час Беккер розширив свій дивізіон до п'яти батарей, але екіпажі все ще використовували машини. Об'єднавши 7,5 см протитанкові гармати з 10,5 см гаубицями, він сформував новий тип підрозділу вогневої підтримки. Він записав у своєму архіві таку оцінку ефективності підрозділу в Нормандії: «Група самохідних бронетранспортерів була пробною одиницею з метою отримання ефекту зосередженого вогню під час бойових дій. Кожна батарея була оснащена шістьма батареями 7,5 см гармат. Товщина передніх щитів складала 40 мм. Крім того, до кожної батареї було прикріплено чотири 10,5-см гармати. Ці гармати були сконструйовані для стрільби прямим наведенням, але могли вести вогонь і непрямим. Таким чином, 10,5 см гармати розташовувалися з відривом від 500 до 1000 метрів позаду 7,5-см протитанкових гармат. З передових позицій командир батареї міг керувати пострілами всіх гармат зі своєї розвідувальної машини за допомогою бездротової передачі. Ефект вогню був дуже високим, головним чином тому, що були доступні бездротові комплекти новітньої конструкції. Ці комплекти дозволяли, щоб уникнути націлювання ворога, використовуючи дуже низьку частоту та ретрансляцію через безліч танків.»
Битва в Нормандії
В битві за Нормандію до 9 червня 3 батареї Беккера забезпечували вогневу підтримку 125 танково-гренадерському полку. Після шести тижнів боїв з обмеженими успіхами фельдмаршал Бернард Монтгомері замовив операцію «Гудвуд», щоб спробувати вийти з глухого кута в Нормандії. Саме цією битвою найбільш відомі Беккер та його команда. Незважаючи на те, що протягом попередніх шести тижнів Беккер брав участь у боях, його дивізіон залишився цілим. Він займав оборонні позиції за залишками 16-ї авіапольової дивізії на південний схід від Кана. Дивізіон Беккера складався з п'яти батарей, кожна з яких була оснащена шістьма 7,5 см PaK40/1 та чотирма 10,5 см LeFH18. Батареї розташовувалися на прихованих позиціях у невеликих фермерських селах: 1-а батарея — в Демувіллі, 2-а — в Жибервіллі, 3-я — в Грентевіллі, 4-а — в Ле-Меніль-Фрементель і 5-а — в Ле-Прієрі. У разі нападу британців оберст барон Ганс фон Лук, командир 125-го танково-гренадерського полку, мав намір провести свою бойову групу для ведення мобільної оборонної битви з обмеженою кількістю людей, прив'язаних до позиційної оборони. Батальйон Беккера був ключовим елементом оборони. Бій, що розгорнувся, виявився найважливішим у його кар'єрі.
Рано вранці 18 липня вся оборонна позиція зазнала винятково сильного обстрілу. Протягом майже двох годин було завдано найінтенсивнішого повітряного бомбардування за всю війну, коли понад 2000 важких і середніх бомбардувальників союзників скинули фугасні снаряди над проспектом запланованої атаки. Потім був артилерійський і морський обстріл, який тривав ще 30 хвилин. Коли все було закінчено, повітря було нерухоме і наповнене частинками бруду. Лук поїхав у Париж в триденну відпустку. Коли він повернувся на свій командний пункт у Френувілі о 09:00, він виявив, що в цьому районі дивно тихо, а повітря затуманене пилом. Від свого помічника він дізнався про сильне бомбардування та спробував зв'язатися зі своїм командуванням, але всі лінії зв'язку були відключені, і ніхто не відповідав на радіо. Сідаючи на Panzer IV, він повільно рушив вперед у Ле-Меніль-Фрементель. Досягши Кегні, він виявив, що село значною мірою зруйноване. Провівши розвідку вздовж західного краю, він побачив від 50 до 60 танків 11-ї бронетанкової дивізії, що рухалися на південь через кукурудзяне поле. Ці провідні танки рухалися до своєї першої цілі: сіл Бра і Юбер Фолі біля підніжжя хребта Бургебус. В Лука не було нічого, щоб зупинити їхнє просування, але коли він відступив, він виявив батарею з чотирьох 8,8-сантиметрових гармат люфтваффе в саду неподалік Кегні. Зенітна батарея перебувала під контролем люфтваффе, але Лак захопив їх, перемістив до північно-західного краю Каньї і наказав відкрити вогонь по другій групі танків. Пообіцявши відправити піхотний загін свого командного складу для їх прикриття, він повернувся у Френувіль, щоб спробувати зібрати щось воєдино і створити оборонну позицію. Лук сказав: «Основним підрозділам протитанкової оборони, який ми мали, був 200-й дивізіон самохідних штурмових гармат під командуванням майора Беккера».
Беккер прибув на командний пункт Лука в Френувілі і повідомив, що встановив радіозв'язок із усіма своїми командирами батарей. Підрозділ Беккера зв'язувався за допомогою низькочастотного радіо, яке мало обмежений діапазон, але не дозволяло союзникам виявити сигнал походження. Сигнали ближньої дії повинні були передаватися через батальйон ретранслятором. Командир батареї у Демувілі повідомив, що всі 10 САУ його 1-ї батареї було знищено внаслідок бомбардування. 2-а батарея в Гебервіллі повідомила про пошкодження, але все ще була в робочому стані, а 3-я, 4-а та 5-а батареї не були пошкоджені.
Управляючи своїм підрозділом з командного пункту фон Лука, Беккер бився зі своїми батареями, використовуючи тактику засідок та мобільний захист. Передові частини 11-ї бронетанкової дивізії підійшли до своєї мети — Бургебу та Юберу Фолі, коли вони були вражені САУ Беккера, які стріляли з Грентевілля, Ле-Меніль-Фрементель та Ле-Прієра. Машини Беккера були добре сховані і замасковані. Вистрілюючи у фланг наступаючої британської бронетехніки, вони завдали їй значної шкоди. Майор Білл Клоуз, командир роти А, зазначав: «На кукурудзяному полі довкола нас було багато мінометних позицій, які стріляли над нашими головами. З ними впоралися швидко, у деяких випадках просто переїжджаючи їх танком. Але інша справа — протитанкові гармати майора Беккера. Відкривши вогонь з прихованих позицій майже впритул, вони вразили у мої танки з 19 і вони спалахнули. Я бачив, що ліворуч від мене теж горіли кілька танків 3-го Королівського танкового полку.»
Завдяки протитанковому дивізіону Беккера та 88-му дивізіону люфтваффе в Кегні Лук зміг стримувати просування британців досить довго до прибуття підкріплення. На середину дня атака втратила свій імпульс. 11-а бронетанкова дивізія до кінця першого дня втратила 126 танків.
Наступного дня 11-а бронетанкова дивізія була значною мірою виведена, а бої тривали за допомогою гвардійської бронетанкової дивізії та 7-ї бронетанкової дивізії. З німецької сторони в бою переважали 1-а танкова дивізія СС і 12-а танкова дивізія СС. Операція «Гудвуд» закінчилася вступом у бій та руйнуванням німецької бронетехніки, але не до загрози прориву.
Останньою великою битвою підрозділу Беккера була операція «Синій мундир», ще одна британська наступальна операція, під час якої підрозділ Беккера був ослаблений. Дивізіон Беккера мав уповільнити просування 11-ї танкової дивізії на південь від Сен-Мартен-де-Безас. 1 серпня 1944 року Беккер був поранений шрапнеллю в ліве стегно. Беккеру та деяким з його людей вдалося уникнути оточення і відступити через північну Францію до Бельгії.
Відступ через Францію
22 серпня Беккер досяг Бельгії і розташував штаб свого батальйону в Фосс-ла-Віль. 3 вересня майор Беккер утік з Фосс-ла-Віль, за 4 години до прибуття туди членів місцевого Опору. Досягши Рейнської області, Беккер був схоплений наприкінці грудня 1944 року в Ельзасі.
Повоєнний період
В 1947 році Беккер одружився з француженкою, яку зустрів у Нормандії, коли оговтався від ран. Він відновив свою фірму і продовжив виробництво верстатів в Дюссельдорфі. Фірма досі належить нащадкам Беккера.
العلاقات الفرنسية الكورية الجنوبية فرنسا كوريا الجنوبية فرنسا كوريا الجنوبية تعديل مصدري - تعديل العلاقات الفرنسية الكورية الجنوبية هي العلاقات الثنائية التي تجمع بين فرنسا وكوريا الجنوبية.[1][2][3][4][5] مقارنة بين البلدين هذه مقارنة عا...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: 2016 Kirklees Metropolitan Borough Council election – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (April 2016) (Learn how and when to remove this template message) 2016 local election results in Kirklees The 2016 Kirklees Metropolitan Borough Council election t...
Indian politician (1920–2021) Raghunandan Lal BhatiaBhatia in 200523rd Governor of BiharIn office10 July 2008 – 28 June 2009Chief MinisterNitish KumarPreceded byR. S. GavaiSucceeded byDevanand Konwar16th Governor of KeralaIn office23 June 2004 – 10 July 2008Chief MinisterA. K. AntonyOommen ChandyV. S. AchuthanandanPreceded byT. N. Chaturvedi(Additional Charge)Succeeded byR. S. Gavai Personal detailsBorn(1920-07-03)3 July 1920Amritsar, Punjab, British IndiaDied1...
Questa voce o sezione sull'argomento politici italiani non cita le fonti necessarie o quelle presenti sono insufficienti. Puoi migliorare questa voce aggiungendo citazioni da fonti attendibili secondo le linee guida sull'uso delle fonti. Segui i suggerimenti del progetto di riferimento. Giuseppe Gaudenzi Deputato del Regno d'ItaliaLegislaturaXXII, XXIII, XXIV GruppoparlamentareRepubblicano CircoscrizioneEmilia CollegioForlì Sito istituzionale Sindaco di ForlìDurata mandat...
American composer For other persons with this name, see Douglas Moore (disambiguation). This article's lead section may be too long. Please read the length guidelines and help move details into the article's body. (January 2022) Douglas Moore Douglas Stuart Moore (August 10, 1893 – July 25, 1969) was an American composer, songwriter, organist, pianist, conductor, educator, actor, and author. A composer who mainly wrote works with an American subject, his music is generally characterized by ...
Place in Sofia Province, BulgariaSlivnitsa Coat of armsSlivnitsaLocation of SlivnitsaCoordinates: 42°51′N 23°2′E / 42.850°N 23.033°E / 42.850; 23.033CountryBulgariaProvinces(Oblast)Sofia ProvinceGovernment • MayorVasko StoilkovElevation525 m (1,722 ft)Population (2005-09-13) • Total7,901Time zoneUTC+2 (EET) • Summer (DST)UTC+3 (EEST)Postal Code2200Area code0727 Slivnitsa with the monument of the victims of the ...
Kendaraaan segala medan milik penjaga perbatasan Finlandia Kendaraan segala medan (bahasa Inggris: all-terrain vehicle; ATV) adalah sebuah sepeda motor yang memiliki empat roda. ATV biasanya digunakan untuk pertanian atau rekreasi. Rodanya didesign sedikit besar dan tinggi. ATV ini terkenal dengan kendaraan yang bisa melalui segala medan. Orang kerap menyebut ATV dengan sebutan mobil mini atau mini traktor, mungkin karena bentuknya yang menyerupai traktor ATV ini mudah di kemudikan dalam ...
Leijonhufvud family coat of arms Leijonhufvud (Germanized as Lewenhaupt, literally Lionhead) is the name of a Swedish noble family, from which some of the family members were granted baronial title. The baronial branch was 1568 granted the status of counts, and changed their family name to Lewenhaupt. There are still living members of both the branch of the family belonging to the lower nobility and the baronial one. Notable members Peter Leijonhufvud (1717–1789), Swedish Baron, Officer Gab...
Semantic distinction in philosophy For the linguistic categories, see Analytic language and Synthetic language. The analytic–synthetic distinction is a semantic distinction used primarily in philosophy to distinguish between propositions (in particular, statements that are affirmative subject–predicate judgments) that are of two types: analytic propositions and synthetic propositions. Analytic propositions are true or not true solely by virtue of their meaning, whereas synthetic propositi...
History museum in Windhoek, Namibia Independence Memorial MuseumThe museum in 2017General informationTypeHistorical museumCoordinates22°34′08″S 17°05′17″E / 22.5688°S 17.0881°E / -22.5688; 17.0881Groundbreaking2011Inaugurated21 March 2014Height40 metres (130 ft)Technical detailsFloor count5Lifts/elevators1Design and constructionArchitecture firmMansudae Overseas Projects Sam Nujoma Statue in the Independence Memorial Museum Independence Memorial Museum...
2005–2007 meeting of U.S. legislature 109th United States Congress108th ←→ 110thUnited States Capitol (2006)January 3, 2005 – January 3, 2007Members100 senators435 representatives5 non-voting delegatesSenate majorityRepublicanSenate PresidentDick Cheney (R)House majorityRepublicanHouse SpeakerDennis Hastert (R)Sessions1st: January 4, 2005 – December 22, 20052nd: January 3, 2006 – December 8, 2006 House of Representatives member pin for the 109th U.S. Congress The 10...
American multinational trademark brand RCA Trademark Management S.A.The RCA logo introduced in 1968The #98 RCA Ford Thunderbird, seen here driven by John Andretti at Pocono in 1997Product typeTrademarkOwnerTalisman BrandsSony Music EntertainmentCountryUnited StatesIntroduced1919; 105 years ago (1919)Related brandsRCA RecordsRCA LyraRCA TelephonesRCA Audio/VideoRCA AccessoriesRCA TelevisionsRCA Car StereoRCA AppliancesRCA ComputersRCA Computer TabletsRCA ProjectorsRCA Digital...
State of Mexico This article is about the Mexican state. For the Mexican city, see Veracruz (city). For other uses, see Veracruz (disambiguation). State in Xalapa, MexicoVeracruzStateFree and Sovereign State of Veracruz de Ignacio de la LlaveEstado Libre y Soberano de Veracruz de Ignacio de la Llave (Spanish) Coat of armsMotto: Plus Ultra(Beyond)Anthem: Himno VeracruzanoState of Veracruz within MexicoCoordinates: 19°26′N 96°23′W / 19.433°N 96.383°W / 19.43...
This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: List of dodecaphonic and serial compositions – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (June 2008) (Learn how and when to remove this message) This is an incomplete list of musical pieces composed in the twelve-tone technique and pieces that use serialism....
Aleksandar Aleksić Datos personalesNacimiento Šabac, Yugoslavia13 de abril de 1992 (32 años)Carrera deportivaRepresentante de Serbia SerbiaDeporte Piragüismo Medallero Piragüismo en aguas tranquilas masculino Evento O P B Campeonato Europeo 0 0 1 [editar datos en Wikidata] Aleksandar Aleksić –en serbio, Александар Алексић – (Šabac, 13 de abril de 1992) es un depo...
Dark-colored vinegar in Chinese cuisine Black vinegar in a glass Black vinegar is dark-colored vinegar traditionally used in Chinese and other East Asian cuisine. Types China One of the most important types of Chinese black vinegar is the Shanxi mature vinegar (simplified Chinese: 山西老陈醋; traditional Chinese: 山西老陳醋; pinyin: lǎo chéncù) from the central plains of Northern China, particularly in the Shanxi province (Shanxi mature vinegar).[1] It is made...
American musician (born 1969) This article contains wording that promotes the subject in a subjective manner without imparting real information. Please remove or replace such wording and instead of making proclamations about a subject's importance, use facts and attribution to demonstrate that importance. (May 2010) (Learn how and when to remove this message) Butch WalkerBackground informationBirth nameBradley Glenn WalkerBorn (1969-11-14) November 14, 1969 (age 54)Rome, Georgia, U.S. ...
Place in Kara Region, TogoKouboaboKouboaboLocation in TogoCoordinates: 9°36′N 0°33′E / 9.600°N 0.550°E / 9.600; 0.550Country TogoRegionKara RegionPrefectureBassarTime zoneUTC + 0 Kouboabo is a village in the Bassar Prefecture in the Kara Region of north-western Togo.[1] References ^ Maplandia world gazetteer vte Bassar Prefecture of the Kara RegionCapital: Bassar Afoou Akalede Aketa Akomomboua Alidounpo Apoeydoumpo Atontebou Badao Baga Bakari Bakoule Ba...
