Альфонс (кратер)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Альфонс.
Характеристики кратера
Альфонс
Координати13°23′ пд. ш. 2°51′ зх. д. / 13.39° пд. ш. 2.85° зх. д. / -13.39; -2.85
ЕпонімАльфонс X
Альфонс. Карта розташування: Місяць
Альфонс
Альфонс
Сюди перенаправляється запит «Моніра (кратер)». На цю тему потрібна окрема стаття.
Сюди перенаправляється запит «Раві (кратер)». На цю тему потрібна окрема стаття.
Сюди перенаправляється запит «Хосе (кратер)». На цю тему потрібна окрема стаття.
Зона кратера в селенохроматичному форматі зображення (Si)
Кратер Альфонс зображений у правій половині цього зображення, зробленого Рейнджером 7. Фото НАСА.

Альфонс — стародавній ударний кратер на Місяці, що датується донектаріанською ерою.[1] (Старіші джерела стверджують, що це нектаріанський період.[2]) Він розташований на місячному високогір'ї на східному кінці Моря Хмар, на захід від Імбрійського нагір'я, і трохи перекриває кратер Птолемей[en] на півночі. На південному заході розташований менший Альпетрагій. Назва кратера була затверджена МАС в 1935 році.[3]

Опис

Поверхня Альфонса зламана і неправильна вздовж його межі з Птолемеєм. Зовнішні стінки дещо спотворені і мають дещо шестикутну форму.

Система низьких хребтів із відкладеними викидами розділяє дно кратера навпіл і включає крутий центральний пік, позначений Альфонс Альфа (α). Це утворення пірамідальної форми піднімається на висоту 1,5 км над внутрішньою поверхнею. Воно не вулканічного походження, а скоріше складене з анортозиту, як місячне нагір'я.

Дно розбите складною системою борозен[en] і містить чотири або п'ять менших кратерів, оточених симетричним темнішим ореолом. Ці кратери з темним ореолом мають форму конуса і, на думку деяких вчених, мають вулканічне походження, хоча інші вважають, що вони виникли внаслідок ударів, які викопали темніший матеріал з-під світлішого місячного реголіту.

Дослідження

Зонд Ranger 9 зіткнувся з Альфонсом, на невеликій відстані на північний схід від центральної вершини. Гарольд Юрі сказав про фотографію Альфонса великим планом:

Дно вкрите багатьма кратерами різного розміру, деякі гострі й, отже, нові, інші менш виразні й частково заповнені фрагментованим матеріалом. У стінках менше кратерів, і це, ймовірно, означає, що опускання стінок заповнило їх. Тріщини очевидні, і існують докази опускання. Більший кратер біля вершини, безсумнівно, походить від зіткнення. Три кратери оточені темними ореолами і виникли в результаті вивержень із надр Місяця. На деяких гірських вершинах можна побачити надзвичайно яскраві гострі піки.[4]

Місце приземлення Аполлона

Вважається, що кратери з темним ореолом уздовж деяких борозен у кратері є вулканічними жерлами, і під час програми «Аполлон» Альфонс розглядався як можливе місце приземлення, щоб, можливо, взяти зразки ксенолітів місячної мантії з жерл.[5] Його розглядали для Аполлона-16, але було обрано район Декарта. Це було одне з трьох останніх можливих місць для Аполлона-17, разом із кратером Гассенді[en] та долиною Таурус-Літтроу[en], але вважалося, що воно, можливо, «забруднене» більш молодим матеріалом із сусіднього Моря Дощів.[6]

Швидкоплинні місячні явища

Альфонс є одним із місць, відомих швидкоплинними місячними явищами, оскільки, як повідомлялося, з кратера виходять сяючі червоні хмари. 26 жовтня 1956 року астроном Дінсмор Альтер[en] помітив деяку розмитість борозен на дні Альфонса на фотографіях, зроблених ним у фіолетовому світлі. Такого ж розмиття не було на інфрачервоних фотографіях, які він зробив одночасно. Однак небагато професійних астрономів вважали ці докази вулканічної активності на Місяці дуже переконливими.[7]

Одним з астрономів, якого зацікавили спостереження Альтера, був Микола Козирєв із Радянського Союзу. У 1958 році, коли Козирєв шукав вулканічне явище на Місяці, він спостерігав утворення туманоподібної хмари в Альфонсі.[8] У цей час було виміряно спектр області, який показав ознаки вуглецю, можливо, газу C2. Він вважав, що це результат вулканічної або пов'язаної з нею діяльності. Однак під час місячних місій не було знайдено доказів цього явища, а результати щодо викидів ніколи не були підтверджені.[9]

Назви

Альфонс названий на честь короля Кастильї Альфонсо X (відомого як «Альфонсо Мудрий»), який цікавився астрономією.[10] Як і багатьом кратерам на видимому боці Місяця, йому дав свою назву Джованні Річчолі, чия номенклатурна система 1651 року стала стандартизованою. Спочатку Річчолі назвав його «Альфонс Рекс» («Король Альфонсо»), але пізніше від «Рекс» відмовилися.[11] Раніше місячні картографи давали цьому об'єкту різні назви. На карті Міхаеля ван Лангрена 1645 року це місце називається «Людовік XIV, король Франції», на честь короля Франції Людовіка XIV[12], а Йоганн Гевелій назвав його «Mons Masicytus» на честь гір Лікії.[13]

Внутрішні кратери

Похилий вигляд п'яти маленьких кратерів з іменами: C = Чанг-Нго, R = Раві, M = Моніра, J = Хосе, S = Сорайя. Погляд на південь, сонце світить зліва. Північ на фото внизу
Зображення Рейнджера 9, на якому видно борозни на дні кратера

П'яти крихітним кратерам у північно-східній частині внутрішнього дна Альфонса були присвоєні назви МАС . Вони перераховані в таблиці нижче.

Кратер Координати Діаметр Походження назви
Чанг-Нго 12°42′ пд. ш. 2°06′ зх. д. / 12.7° пд. ш. 2.1° зх. д. / -12.7; -2.1 3 км Китайська богиня Місяця
Хосе 12°42′ пд. ш. 1°36′ зх. д. / 12.7° пд. ш. 1.6° зх. д. / -12.7; -1.6 2 км Іспанське чоловіче ім'я
Моніра 12°36′ пд. ш. 1°42′ зх. д. / 12.6° пд. ш. 1.7° зх. д. / -12.6; -1.7 2 км Арабське жіноче ім'я
Раві 12°30′ пд. ш. 1°54′ зх. д. / 12.5° пд. ш. 1.9° зх. д. / -12.5; -1.9 2.5 km Індійське чоловіче ім'я
Сорайя 12°54′ пд. ш. 1°36′ зх. д. / 12.9° пд. ш. 1.6° зх. д. / -12.9; -1.6 2 км Перське жіночі ім'я

Супутні кратери

Кратер Альфонс і його супутні кратери, зроблені з Землі в 2012 році в обсерваторії Бейфордбері Університету Хартфордшира за допомогою телескопів Meade LX200 14" і Lumenera Skynyx 2-1

За домовленістю ці об'єкти позначаються на місячних картах шляхом розміщення літери на тій стороні середини кратера, яка є найближчою до Альфонса.

Альфонс Широта Довгота Діаметр
А 14,8° пд 2,3° зх.д 4 км
Б 13,2° пд 0,2° з.д 24 км
C 14,4° пд 4,8° зх.д 4 км
Д 15,1° пд 0,8° з.д 23 км
Г 12,3° пд 3,3° зх.д 4 км
Х 15,6° пд 0,5° з.д 8 км
Дж 15,1° пд 2,5° з.д 8 км
К 12,5° пд 0,1° з.д 20 км
Л 12,0° пд 3,7° зх.д 4 км
Р 14,4° пд 1,9° зх.д 3 км
X 15,0° пд 4,4° зх.д 5 км
Ю 14,7° пд 1,8° з.д 3 км

Примітки

  1. ↑ Ambrose, W.A. ORIGIN, DISTRIBUTION, AND CHRONOSTRATIGRAPHY OF ASYMMETRIC SECONDARY CRATERS ASSOCIATED WITH NEARSIDE LUNAR BASINS (PDF). Bureau of Economic Geology. University of Texas at Austin, TX. Процитовано 25 вересня 2013.
  2. ↑ The geologic history of the Moon. USGS Professional Paper 1348. By Don E. Wilhelms, John F. McCauley, and Newell J. Trask. U.S. Government Printing Office, Washington: 1987. Table 9-4.
  3. ↑ Alphonsus, Gazetteer of Planetary Nomenclature, International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN)
  4. ↑ EXPLORING SPACE WITH A CAMERA, Section 2, To The Moon and Beyond, NASA Special Publication 168 (SP-168)
  5. ↑ To a Rocky Moon: A Geologist's History of Lunar Exploration. Don E. Wilhelms, University of Arizona Press (1993). ISBN 978-0816510658 Chapter 16.
  6. ↑ To a Rocky Moon: A Geologist's History of Lunar Exploration. Don E. Wilhelms, University of Arizona Press (1993). ISBN 978-0816510658 Chapter 17.
  7. ↑ Dinsmore (1957), 69: 158
  8. ↑ Oepik, E.J. (January 1968). Cratering and the moon's surface. Department of Physics and Astronomy, University of Maryland.
  9. ↑ Dinsmore (1957), 71: 46
  10. ↑ Альфонс (кратер). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
  11. ↑ Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon (Cambridge University Press, 1999), p.210.
  12. ↑ Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon (Cambridge University Press, 1999), p. 198.
  13. ↑ Ewen A. Whitaker, Mapping and Naming the Moon (Cambridge University Press, 1999), p. 205.

 

Рекомендована література

Посилання

Інші пов'язані статті