Альпійські хвойні ліси Хонсю

Березовий ліс в горах Окутітібу[en]
Екозона	Палеарктика
Біом	Хвойні ліси помірної зони
Статус збереження	вразливий
Назва WWF	PA0511
Межі	Ніхонкайські гірські листяні ліси Японські тихоокеанські гірські листяні ліси
Площа, км²	11 505
Країни	Японія
Охороняється	5087 км² (44 %)[1]
Розташування екорегіону (фіолетовим)

Альпійські хвойні ліси Хонсю (ідентифікатор WWF: PA0511) — палеарктичний екорегіон хвойних лісів помірної зони, розташований в горах Японії^[2].

Екорегіон альпійських хвойних лісів Хонсю охоплює найвищі гірські вершини, розташовані в центрі та на півночі острова Хонсю, найбільшого в Японському архіпелазі, а також на півострові Осіма на південному заході острова Хоккайдо, відділеного від Хонсю протокаю Цуґару. Серед розташованих в межах екорегіону гір слід відзначити вулкан Фудзі висотою 3776 м, найвищу гору Японії, гору Хакусан висотою 2702 м, гору Кусацу-Сіране^[en] висотою 2165 м та гори Хаккода висотою 1584 м. На більш низьких висотах альпійські хвойні ліси Хонсю переходять у ніхонкайські гірські листяні ліси та у японські тихоокеанські гірські листяні ліси.

В межах екорегіону переважає вологий континентальний клімат (Dfb за класифікацією кліматів Кеппена), а на найвищих вершинах — субарктичний клімат (Dfc за класифікацією Кеппена). Середньорічна температура становить 7,4 °C, середня максимальна температура становить 24,6 °C, середня мінімальна температура становить -9 °C. Середньорічна кількість опадів становить 1511,3 мм.

Рослинний покрив екорегіону представлений альпійськими луками, болотами та хвойними лісами. Розподіл рослинних угруповань залежить від клімату, зокрема від кількості опадів та товщини снігового покриву. У місцевостях, де сніг тане рано, ростуть невисокі, густі чагарникові зарості кедрового сланця (Pinus pumila). Там, де ґрунт просякнутий більшою кількістю води, поряд з кедровим сланцем ростуть листяні дерева — вільхи (Alnus), клени (Acer), горобина (Sorbus). Восени листя цих дерев набуває яскравого кольору і опадає. Основу хвойних лісів екорегіону складають ялиці Маріса (Abies mariesii), ялиці Вейтча (Abies veitchii) та аянські сосни (Picea jezoensis). Також в лісах регіону ростуть різнолисті тсуґи (Tsuga diversifolia), берези Ермана (Betula ermanii), японська горобина^[en] (Sorbus commixta), різні види рододендронів (Rhododendron) та мензізій^[en] (Menziesia). В підліску лісів ростуть різноманітні трави та папороті. В деяких частинах екорегіону зустрічаються густі зарості курильської сази^[ru] (Sasa kurilensis), різновиду карликових бамбуків.

Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити японського оленя (Cervus nippon), японського серау (Capricornis crispus), японського кабана^[en] (Sus scrofa leucomystax), японську лисицю^[ja] або кіцуне (Vulpes vulpes japonica), японського єнота або танукі (Nyctereutes viverrinus), японського борсука (Meles anakuma), японську куницю (Martes melampus), майже ендемічного японського горностая^[ja] (Mustela erminea nippon), японську політуху (Pteromys momonga) та рідкісного японського білогрудого ведмедя^[en] (Ursus thibetanus japonicus). В березових лісах, у перехідній зоні між субальпійським та альпійським поясами, зустрічаються японські макаки (Macaca fuscata). Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити тундрову куріпку (Lagopus muta), яка гніздиться в горах на висоті понад 2500 м над рівнем моря, беркута (Aquila chrysaetos) та майже ендемічного японського вівчарика (Phylloscopus xanthodryas).

Оцінка 2017 року показала, що 5087 км², або 44 % екорегіону, є заповідними територіями^[1]. Природоохоронні території включають: Національний парк Товада-Хатімантай, Національний парк Хакусан, Національний парк Дзосін'ецукоґен та Національний парк Тюбусанґаку.

• «Honshū alpine conifer forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
• «Honshu Alpine Conifer Forests» — One Earth.