PROFILPELAJAR.COM

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Палеоген, P	Палеоцен, P₁	Данський, P₁d	молодше
Крейда, K	Верхня/Пізня, K₂	Маастрихтський, K₂m	66,0	72,1
		Кампанський, K₂km	72,1	83,6
		Сантонський, K₂s	83,6	86,3
		Коньякський, K₂k	86,3	89,8
		Туронський, K₂t	89,8	93,9
		Сеноманський, K₂c	93,9	100,5
	Нижня/Рання, K₁	Альбський, K₁alb	100,5	~113,0
		Аптський, K₁apt	~113,0	~125,0
		Баремський, K₁br	~125,0	~129,4
		Готерівський, K₁g	~129,4	~132,9
		Валанжинський, K₁v	~132,9	~139,8
		Беріаський, K₁b	~139,8	~145,0
Юра, J	Верхня/Пізня, J₃	Титонський, J₃tt	древніше
Підрозділи Крейдової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік^[1].
п о р

Альбський вік і ярус, альб (рос. альбский ярус, альб; англ. Albian; нім. Alb, Albien) — верхній (шостий знизу) геологічний ярус ранньокрейдової епохи крейдової системи^[2]. Включає відклади, утворені протягом альбського віку, що тривав від приблизно 113 до 100,5 млн років тому^[3]. Вперше встановлений 1842 року французьким натуралістом і палеонтологом Альсідом д'Орбіньї біля річки Альба (тепер Об) у Франції^[2].

Стратиграфія

Альбський ярус підрозділяється на три під'яруси: нижній, середній та верхній. Деякі геологи називали альбський ярус гольтським ярусом (гольтом).

Тектоніка

Палеогеографія

Палеонтологія

Провідними окам'янілостями альбського ярусу є амоніти:

Stoliczkaia dispar,
Hoplites dentatus,
Douvilleiceras mammillatum,
Leymeriella tardefurcata

а також белемніти, пелециподи, форамініфери, спори та пилок.

Відклади

Відклади альбу:

морські — глини, аргіліти, мергелі, фліш піскувато-глинистий, гравеліти, пісковики;
континентальні — піскувато-глинисті, вуглисті і каолінітизовані утворення; вулканогенні породи^[2].

Потужність відкладів альбу становить від 4 до 800 м^[2]. Альбські відклади залягають з перервою, або безперервно на аптських утвореннях, і перекриваються згідно (рідко з перервою) відкладами сеноманського ярусу. Відклади альбського ярусу перспективні на поклади нафти й природного газу^[2].

Відклади альбського яруса поширені в: Середньому Поволжі, Урало-Ембинському районі, Копет-Даг, у Північній Америці, Західній Європі та ін^[2].

В Україні

В України відклади зустрічаються в Дніпровсько-Донецькій і Причорноморській западинах, Карпатах, на Кримському півострові)^[2]. На території України ярус вперше виділений К. М. Феофілактовим 1851 року.

Примітки

↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Альбський вік і ярус [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
↑ International Chronostratigraphic Chart (PDF) (англ.). International Commission on Stratigraphy. 2017-02. Архів оригіналу (PDF) за 15 травня 2017.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альбський ярус

(англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.

←

Крейда
Рання	Пізня
Беріас \| Валанжин \| Готерів \| Барем \| Апт \| Альб	Сеноман \| Турон \| Коньяк \| Сантон \| Кампан \| Маастрихт