Походив з династії Аббасидів. Старший син халіфа Гарун ар-Рашида та Зубайди бінт Джафар (онуки халіфа аль-Мансура). Народився 787 року в Багдаді. Про молоді роки замало відомостей. У 802 році смерті Гарун ар-Рашид призначив аль-Аміна спадкоємцем трону, а його зведеного брата аль-Мамуна валі (намісником) Хорасану зі значними правами. Також після смерті аль-Аміна аль-Мамун повинен був стати новим халіфом.
У 809 році після смерті Гарун-ар-Рашида аль-Аміна оголошено новим володарем Багдадського халіфату. Із самого початку він повів боротьбу за обмеження прав свого брата аль-Мамуна та відновлення фактичного контролю над Хорасаном. Спочатку аль-Амін повернув основні війська з Хорасану до Іраку. Згодом намагався підпорядкувати фінанси Хорасану своїй службі у м. Рей. У 810 році оголосив сина Мусу спадкоємцем, закликавши аль-Мамуна визнати це рішення та повернутися до Багдада. Втім останній відмовився підкорятися аль-Аміну.
Поступово аль-Амін вступив у відкритий конфлікт з братом. Спочатку він затримав родину аль-Мамуна в Багдаді, потім відмовив у фінансовій та військовій підтримці. У відповідь той захопив північну Персію. Зрештою у березні 811 року аль-Амін відправив війська на чолі з Алі ібн Ісою ібн-Маханом проти аль-Мамуна, розглядаючи того як заколотника. Втім, у битві при Реї війська Алі зазнали цілковитої поразки від мамунівського військовика Тахіра ібн Хусейна (в подальшому засновника держави Тахіридів).
Ця невдача підірвала авторитет влади аль-Аміна, внаслідок чого в різних місцях почалися повстання. Спочатку вибухнув заколот у Сирії, але спроба його придушити провалилася: військовик аль-Аміна — Абд аль-Малік ібн Саліх зазнав поразки й загинув. У Багдаді спалахнуло повстання на чолі з Хусейном ібн-Алі (сином ібн-Махана), який зумів повалити аль-Аміна, оголосивши себе валі аль-Мамуна. Втім вірні війська аль-Аміна відновили того на троні. Водночас два війська аль-Аміна на чолі із Ахмадом ібн Мазядом та Абдаллахом ібн Гумайдом, що рушили 812 року проти аль-Мамуна через неузгодженість не змогли здобути успіху. Незабаром аль-Мамуна вдалося налаштувати один проти одного військовиків аль-Аміна. Скориставшись з цього, війська аль-Мамуна протягом 812 року захопили майже всю Персію, частину Південного Іраку та Бахрейн.
У 812 році відкололися від аль-Аміна Басра і Куфа, а потім у Мецці підняв повстання Дауд ібн-Іса, який схилив увесь Хіджаз на бік аль-Мамуна. Після цього проти аль-Аміна на Багдад рушили Тахір ібн-Хусейн та Харсама ібн-Айян, які неподалік від столиці халіфату перемогли війська аль-Аміна, слідом за цим взяли в облогу Багдад. Незабаром ворог увірвався до міста. За цих обставин аль-Амін пообіцяв зректися влади в обмін на вільний вихід з міста, що й обіцяв йому Харсама ібн-Айян. Втім, зрештою, аль-Амін потрапив у полон й того ж дня його страчено за наказом Тахіра. Новим халіфом став його брат аль-Мамун.
Родина
1. Дружина — Аріб бінт аль-Ма'муніяй (з Лівану)
Діти:
Муса
Абдуллах
2. Дружина — Лубана бінт Алі ібн аль-Махді
дітей не було
Аль-Амін також відомий був своєю бісексуальністю, значний відрізок час проводив з євнухами гарему. Його відомим коханцем був раб Каутар.
Джерела
Ed. C. Bosworth, E. van Donzel, The Encyclopaedia of Islam, Leiden, 1983
Tabari, La Chronique (Volume II, L'âge d'or des Abbassides), Éd. Actes-Sud (ISBN 978-2-7427-3318-7)
.jpg)
