PROFILPELAJAR.COM

Албанці у Швейцарії (нім. Albaner in der Schweiz, фр. Albanais en Suisse, італ. Albanesi in Svizzera, алб. Shqiptarët në Zvicër) переважно походять з Косово, Північної Македонії і меншою мірою з Албанії та інших албанськомовних територій на Балканському півострові. Їх точне число важко визначити, оскільки деякі етнічні албанці мають громадянство Північної Македонії, Сербії або інших країн колишньої Югославії.

Протягом 1990-х і 2000-х років у Швейцарії перебувала значна кількість албанців з колишньої Югославії. У той час, як помірна кількість громадян Югославії проживала у Швейцарії протягом 1980-х років, основна частина імміграції відбулася в результаті югославських воєн і пізніше війни в Косово, а також через возз'єднання сімей тих, хто іммігрував у цей період.

Станом на 2009 рік у Швейцарії проживало близько півмільйона іммігрантів з колишньої Югославії, що відповідає приблизно 6,5 % загального населення Швейцарії. Близько половини цієї кількості становлять албанці (переважно косовські албанці і меншою мірою албанці з Північної Македонії).

Взявши як одну групу, вихідці з колишньої Югославії є найбільшою групою іммігрантів у Швейцарії, за ними йдуть італійці — приблизно 294 000 осіб. З етнічної точки зору албанці становлять другу за чисельністю групу іммігрантів.

Історія

До другої половини 20 століття контактів між Албанією та Швейцарією було дуже мало.

Через високий рівень безробіття серед албанців у Косово, Сербії, Чорногорії та Північній Македонії багато албанців приїхали як гастарбайтери до Швейцарії в 1970-х роках. Албанці швидко знайшли роботу та інтегрувалися в соціальні структури Швейцарії. Багато з гастарбайтерів залишилися у Швейцарії й незабаром перевезли всю родину.

До 1980-х років у Швейцарії були майже лише чоловіки-мігранти, які майже не сприймалися як албанці в суспільстві через їхнє югославське громадянство. Багато залишилися в Швейцарії так довго, що згодом змогли отримати прибуток від возз'єднання сімей.

Існує пам'ятна дошка в Цюриху, на якій зображена емігрантська спільнота косовських албанців, яка висловлює вдячність за те, що вони були прийняті до Швейцарії під час війни в Косові.

У 1990-х роках Швейцарія служила важливим центром албанської діаспори з Косово. Деякі з них видавали у Швейцарії албанськомовні газети, які вони служили основою для фінансування та організації ОАК.

З іншого боку, крах комуністичного режиму в Албанії має відношення лише до вимирання албанської діаспори у Швейцарії. На відміну від сусідніх італійців, таких як Німеччина та Албанії, хтось із громадян майже постійно повертав нелегальних іммігрантів назад.

Таким чином, кількість албанців у Швейцарії підскочила, коли ситуація в Косово в 1990-х роках ставала все складнішою. І приймаюча країна, і албанці були погано підготовлені до цієї ситуації й висловили труднощі у вирішенні ситуації.

Приймання

Імідж груп колишньої Югославії у швейцарському суспільстві був дуже поганий. Згідно з опитуванням, проведеним у Цюриху у 2011 році, «колишні югослави» були найменш популярною групою іммігрантів, за ними йдуть турки, араби та німці.^[1] За особливо поганий імідж виділяють албанців.^[2] Як найбільша група, вони, як правило, є найбільш помітними, окрім фактора опозиції проти ісламу у Швейцарії та проблеми злочинності іммігрантів. Згідно зі статистичними даними за 2010 рік, у молодих чоловіків колишньої Сербії та Чорногорії (що значною мірою відповідає косовським албанцям у Швейцарії) було встановлено, що рівень злочинності становить 31 % молодих чоловіків у швейцарському населенні, тоді як у Хорватії, У Боснії і Герцеговині та Македонії рівень злочинності становив 23 % — 24 % від швейцарської кількості. Було зазначено, що рівень злочинності не може бути єдиною причиною поганого іміджу угруповання, оскільки рівень злочинності шріланкійців у Швейцарії був все ще вищим — 47 %, хоча ця група має набагато кращу репутацію.^[3]

Прийняття і дискримінація

Не рідко албанську діаспору в Швейцарії піддають ксенофобії та расизму. Багато труднощів інтеграції та кримінальні злочини деяких албанців викликали у багатьох швейцарців застережне ставлення до них, що призвело до страху, ненависті та невпевненості.^[4]

Політичні партії, які публічно виступають проти надмірної імміграції та консерватизму традиційної швейцарської культури — зокрема, Швейцарська народна партія (SVP) — посилюють це негативне ставлення серед багатьох прихильників партії.^[5] Ці партії вже розпочали низку народних ініціатив, які албанці назвали дискримінаційними.^[6]^[7] У 1998 році Цюрихський SVP створив передвиборчий плакат із великими літерами "косовські албанці" та «Ні», коли мова йшла про фінансування проєкту інтеграції албанців.^[8] У 2009 році швейцарська народна ініціатива «Проти будівництва мінаретів» була прийнята швейцарським народом. Багато албанців-мусульман були обурені таким результатом і висловили своє неприйняття. У 2010 році з'явилася так звана «ініціатива вигнання», яку також підтримали виборці. Згідно із законом, іноземці, які вчинили тяжкі злочини, мають бути депортовані з країни. Таким чином, ініціатива має знизити рівень злочинності та ускладнити натуралізацію іноземців. «Овечий плакат», розроблений SVP, привернув міжнародну увагу і був знову описаний багатьма організаціями іммігрантів у Швейцарії як дискримінаційний.^[9]

Економічна інтеграція продовжує створювати труднощі для албанців у Швейцарії. У жовтні 2018 року рівень безробіття в Косові становив 7,0 %, а населення Північної Македонії — 5,3 %, що значно вище за показник для решти постійного населення. Дослідження, проведене Федеральним управлінням з міграції, виправдовує це частково низьким рівнем професійної кваліфікації серед старшого покоління та застереженнями, з якими албанська молодь стикається, вступаючи на роботу. У 1990-х роках багато висококваліфікованих албанців через невизнані дипломи мали такі роботи. B. у будівництві або в громадському харчуванні, де рівень безробіття, як правило, вищий. Це також впливає на рівень соціальної допомоги, який є вищим для етнічних албанців зі значними відмінностями залежно від країни походження. Найбільше постраждали вихідці з Албанії. Натомість кількість студентів албанського походження сьогодні збільшується. У 2008 році у швейцарських вишах навчалося лише 67 осіб, у 2017 році вже 460. Сьогодні албанологи та дослідники міграції припускають, що інтеграція та асиміляція албанців посилюється, аналогічно розвитку італійців у Швейцарії.

У своїй щорічній доповіді Amnesty International у 2010 році заявила, що «ініціатива проти мінаретів» стигматизує албанських мусульман у Швейцарії та посилює расизм у Швейцарії загалом.

У Швейцарії досі не зібрано статистичних даних про те, скільки людей називають себе албанцями. Згідно з переписом населення 2000 року, кількість людей, які розмовляють албанською, оцінюється в 170 000 осіб. У 2012 році було 1302 особи з Албанії, 79 261 з громадянством Косова і 61 668 з македонським громадянством, при цьому не всі косовці, ні всі македонці не були албанцями. Загальна кількість людей, які проживають у Швейцарії албанського походження, які мають натуралізовані та подвійні громадянства, на цей час оцінюється приблизно у 200 000 осіб. 3,1 % постійного населення Швейцарії у 2016 році заявили, що використовують албанську як основну мову, що відповідає 258'415. Таким чином, албанці разом із 316,525 італійцями, 303,525 німцями та 268,660 португальцями належать до найбільших груп іноземців у Швейцарії.

Албанці зосереджені в німецькомовній Швейцарії. Важливими центрами албанської діаспори в Швейцарії є Цюрих, Базель, Берн, Вінтертур і Санкт-Галлен.

Кількість албанців, які проживають у Швейцарії, офіційно не зафіксована, оскільки офіційна статистика розрізняє іноземців за національністю. Албанці були записані як громадяни Албанії, Македонії, Швейцарії або Серби. Особи з Балкан можуть бути натуралізовані вище середнього. Ці натуралізовані швейцарці повністю зникають у статистиці.

Статистика

Кантони з найбільшою концентрацією албанців — це Ааргау, Базель-Штадт і Ландшафт, Берн, Женева, Санкт-Галлен і Цюрих, переважно в німецькомовній Швейцарії і в меншій мірі у франкомовній Швейцарії. Найменше їх можна знайти в Аппенцелль-Ауссерроден, Аппенцелль-Іннерроден, Нідвальден і Обвальден.

кантон	Громадяни Албанії	Громадяни Косова
Ааргау	183	18 120
Аппенцелль Ауссерроден	8	322
Аппенцелль Іннерроден	0	11
Базель-ландшафт	53	3743
Базель-Штадт	69	2320
Берн	227	8910
Фрібург	53	4655
Женева	266	5827
Гларус	3	844
Граубюнден	6	585
Юра	11	565
Люцерн	92	7 875
Невшатель	22	1176
Нідвальден	4	340
Обвальден	0	284
Шаффхаузен	20	1425
Швіц	13	2941
Золотурн	73	5831
Санкт-Галлен	119	9 590
Тургау	47	2855
Тічіно	102	1729
Урі	4	131
Вале	34	2211
Во	299	9793
Цуг	24	1291
Цюрих	381	18 452
Швейцарія	2113	111 826

Культура

З 1990-х років у Швейцарії виникли численні асоціації метою яких було представляти албанську діаспору. Спочатку це були лише релігійні та місцеві групи в деяких великих містах, пізніше були створені організації та громади, які мали б представляти всіх албанців по всій Швейцарії.

Серед найсильніших членських асоціацій є Албанська громада в Швейцарії (Albanian Bashkësia Shqiptare në Zvicër).^[10] Для мусульман є перш за все Союз албанських імамів у Швейцарії (albi Unioni i imamëve shqiptarë në Zvicër) і Албансько-ісламська федерація Швейцарії (Alb. Башкесія Ісламе Шкіптаре Звіцер).^[11]^[12] Серед найбільших інтелектуальних угруповань є спілка албанських інтелектуалів у Швейцарії (Alb. Bashkimi i Intellektualëve Shqiptarë në Zvicër). Асоціаціями для обміну між албанцями та швейцарцями є Institut Suisse d'Etudes Albanaises (ISEAL) та Товариство Швейцарія-Албанія.

Крім того, зараз існує безліч менших клубів, таких як футбольні клуби, танцювальні колективи, місцеві представництва політичних партій, професійні та студентські організації, навчальні заклади та релігійні групи.

У травні 2011 року в Берні було засновано союз усіх албанців у Швейцарії. Албанська парасолькова організація могла б функціонувати як лобі для албанців з усіх албанських районів на Балканах.

Помітні люди

Примітки

↑ Marc Helbling (2011): Why Swiss-Germans dislike Germans. [Архівовано 24 лютого 2021 у Wayback Machine.]
↑ Burri Shurani et al. (2010), 41-42, 67-70.
↑ Neue Statistik: Tamilen sind krimineller als Ex-Jugoslawen [Архівовано 8 грудня 2021 у Wayback Machine.], Tages-Anzeiger 12 September 2010.
↑ Die Albaner werden dereinst so integriert sein, wie die Italiener. 27 травня 2011. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018. [Архівовано 2021-12-09 у Wayback Machine.]
↑ SVP mit Ausländerpolitik auf dem Vormarsch. 8 грудня 2009. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ Stellungnahme zur Minarett-Initiative. 2 листопада 2013. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ Zentralrat will Minarettverbot kippen. 29 листопада 2010. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ SVP-Plakat: Freispruch. 7 грудня 2001. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ Misioni i albinfo.ch. 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ Bashkia Shqiptare ne Zvicer. 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ uais. 21 серпня 2009. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2018.
↑ Albanische-Imame-vereinigen-sich. 27 лютого 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.