Акрукс — це зоряна система, розташована за 321 світловий рік від Землі[1][2][9]. Візуально можна вирізнити лише два її компоненти — α1 та α2, розділені 4 мінутами. α1 має зоряну величину 1,40, α2 — величину 2,09, вони обидві є гарячими зорями спектрального класу B (майже клас O), з температурами поверхні близько 28 000 та 26 000 K відповідно. Їхні яскравості становлять 25 000 та 16 000 яскравості Сонця. α1 та α2 обертаються довкола центру мас з таким довгим періодом, що їхній рух ледве помітно. За мінімальної відстані 430 астрономічних одиниць, період може становити 1500 років або навіть довше.
α1 сама є спектроскопічною подвійною зорею з компонентами, маси яких оцінюються у 14 та 10 мас Сонця, що обертаються навколо центра мас за 76 днів на відстані приблизно в одну астрономічну одиницю. Маси α2 та яскравішого компонента з α1 дають змогу припустити, що вони колись вибухнуть надновими. Тьмяніший компонент α1 може пережити такий вибух і стати масивним білим карликом.
Ще один субгігант класу B4, Альфа Південного Хреста C або α-3 Cru, лежить за 90 мінут від потрійної системи Акрукса та повторює її рух у космосі, що може свідчити про його гравітаційний зв'язок з Акруксом, і тому його в цілому вважають фізично пов'язаним з Акруксом[10][11]. Але також було висловлено припущення, що Альфа Південного Хреста C недостатньо яскрава для свого класу і тому, можливо, система є лише оптичною подвійною зорею[12].
Ріццуто з колегами у 2011 році визначили, що система Акрукса з ймовірністю 66 % є членом підгрупи Нижнього Центавра — Південного Хреста у зоряній асоціації Скорпіона — Центавра[en]. До того Акрукс не вважали членом цієї групи[13].
Етимологія
Назва «Акрукс» — це «американізм» від повної назви у каталозі Баєра «Альфа Південного Хреста» (α Crucis), утворений у XIX сторіччі, але набув поширення лише в середині XX сторіччя[14].
Оскільки Акрукс має схилення −63°, це найпівденніша зоря першої величини, він видимий лише південніше 27° пн. ш. Тому він ледве сходить у таких містах як Маямі, Флорида, чи Карачі, Пакистан (обидва на широті бл. 25° пн. ш.) та не видимий з України. Однак внаслідок кутової прецесії Землі зорю було видно стародавнім астрономам Індії, які назвали її «Трі-шанку», а також давнім грекам та римлянам, які вважали її частиною сузір'я Центавра[15].
Китайська назва十字架 (Shí Zì Jià, «Хрест»), стосувалась астеризму, що складався з α Південного Хреста, γ Південного Хреста, β Південного Хреста та δ Південного Хреста[16], а сама α Південного Хреста була відома як 十字架二 (Shí Zì Jià èr, «друга зоря Хреста».)[17].
Португальською мовою зоря відома як Estrela de Magalhães («Зоря Магеллана»).
Другого жовтня 2008 року апарат «Кассіні — Гюйгенс» розділив три компоненти (A, B та C) зоряної системи, коли її затемнив диск Сатурна[19][20].
Примітки
↑ абвгдPerryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J. та ін. (July 1997), The Hipparcos Catalogue, Astronomy and Astrophysics, 323: L49—L52, Bibcode:1997A&A...323L..49P{{citation}}: Явне використання «та ін.» у: |last4= (довідка)
↑Houk, Nancy (1979), Michigan catalogue of two-dimensional spectral types for the HD stars, т. 1, Ann Arbor, Michigan: Dept. of Astronomy, University of Michigan, Bibcode:1978mcts.book.....H
↑Wilson, Ralph Elmer (1953). General Catalogue of Stellar Radial Velocities. Washington: Carnegie Institution of Washington. Bibcode:1953QB901.W495.....
↑Uesugi, Akira; Fukuda, Ichiro (1970), Catalogue of rotational velocities of the stars, Contributions from the Institute of Astrophysics and Kwasan Observatory, University of Kyoto, Bibcode:1970crvs.book.....U
↑Kaler, Jim. ACRUX. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 5 серпня 2012.
↑Rizzuto, Aaron; Ireland, Michael; Robertson, J. G. (October 2011), Multidimensional Bayesian membership analysis of the Sco OB2 moving group, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 416 (4): 3108—3117, arXiv:1106.2857, Bibcode:2011MNRAS.416.3108R, doi:10.1111/j.1365-2966.2011.19256.x.{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
