7 травня2005 був заарештований за запуск димових шашок під час візиту Джорджа Буша-молодшого в Латвію.[7] Більш ніж через рік Бенеса Айо заарештували та засудили до 9 місяців ув'язнення за заклики до повалення влади.[8] Після ув'язнення влаштував голодний бунт,[9] що тривав 27 днів. У результаті його здоров'я погіршилось настільки, що виникла необхідність шпиталізації.[10] Після п'яти з половиною місяців ув'язнення запобіжний захід було змінено на поліцейський нагляд, оскільки у Бенеса було виявлено діабет.[11][12]
Після відбуття покарання Бенес Айо покинув Латвію та перебрався до Лондона, де вивчав медичну мікробіологію у Лондонському університеті (Біркбек).[7] Потім працював на будівництві другого терміналу аеропорту Хітроу.[13] Брав активну участь у британському політичному житті, коли був пов'язаний з Комуністичною партією Великої Британії та відвідував пропалестинські акції.[14]
З травня—червня 2013 перебував у Палестині, де брав участь в акціях, спрямованих проти уряду Ізраїлю. Там він пройшов тренування з польової медицини.[15]
У травні 2014 попри трирічну заборону на перетин українського кордону Бенес Айо разом з двома напарниками намагався потрапити на територію України, однак був зупинений українськими прикордонниками та депортований до Латвії. У ризькому аеропорті Бенес, у свою чергу, був зупинений військовою та цивільною поліцією.[26] Бенес заявляв, що начебто зазнав фізичного насилля зі сторони бійців Національної гвардії України.[25]
16 травня Центральний окружний суд Риги постановив взяти Бенеса під варту, а військова поліція розпочала кримінальне провадження за підбурювання до силового повалення уряду Латвії, зміни політичної системи та ліквідації незалежності Латвії.[26] Айо заявляв, що справи проти нього сфабриковані, що він зазнає політичних утисків та бажав досягти зняття обвинувачень, так само як і компенсації за моральні збитки та ув'язнення.[3] У ніч на 30 травня генеральне консульство Латвії у Санкт-Петербурзі було закидано петардами та димовими гранатами; акція була проведена ультралівою партією «Інша Росія», представники якої встановили радянський прапор на фасаді будівлі консульства, розповсюджували памфлети та вимагали випустити Айо.[27][28]
Починаючи з 15 серпня (включно) Бенес Айо брав участь у декількох демонстраціях у Ризі проти зовнішньої політики Латвії стосовно Росії та за відставку міністра закордонних справ Латвії Едгарса Рінкевичса.[29][30]
На початку 2015, зазнаючи постійного кримінального переслідування та перебуваючи під поліцейським наглядом, Айо покидає Латвію і автостопом їде то Таллінна, звідки поромом прямує до Фінляндії; звідти, в свою чергу, автобусом дістається Росії та, врешті-решт, східної частини України. Там він долучається до збройних формувань самопроголошеної Луганської Народної Республіки,[31] діяльність у яких він описує як «військово-політичну роботу»,[32] однак при цьому виявляє бажання пройти тренування та долучитися до активної військової служби.[33] Центральний районний суд Риги дав старт переслідуванню Айо.[34][35]
Пізніше Айо повідомив, що брав участь у російських військових операціях у Дебальцевому та біля Станиці Луганської й отримав звання сержанта, просунувшись від обслуговувача гаубиці до члена бригади моторизованої піхоти.[36] У середині квітня 2019 Державна служба безпеки Латвії оголосила Айо підозру стосовно незаконної участі у проросійських виступах в Україні.[37]
На початку 2020 Айо був затриманий у Яренську, що в Архангельській області, де планував взяти участь в акції проти будівництва сміттєвого полігону.[38] Генеральний прокурор Латвії направив запит на екстрадицію,[39][40] тоді як Айо запросив політичного притулку в Росії.[41]
.svg){kind=small}
