У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Абрамов.
Абрам Ізраїльович Абрамов (Боровицький) (1901, Розсішки, Київська губернія — 17 лютого 1938(1938-02-17), Ленінград) — радянський політичний діяч.
Біографія
Абрам Ізраїльович Боровицький народився 1901 року в Розсішках (нині — Уманський район Черкаської області України) у єврейській сім'ї[1].
З 1919 року — член РКП(б)[1].
У 1919—1920 рр. служив у РСЧА[1].
1927 року закінчив Ленінградський державний університет[1].
З 1927 року в Карело-Мурманському комітеті[1].
З 20 грудня 1931 року по січень 1937 року — відповідальний та 1-й секретар Мурманського окружного комітету ВКП(б)[1].
26 січня—10 лютого 1934 року був делегатом XVII з'їзду ВКП(б)[2]
З січня 1937 року по липень 1937 року у резерві Ленінградського обласного комітету ВКП(б)[1].
3 липня 1937 року заарештовано[1].
Абрама Ізраїльовича Абрамова розстріляно в Ленінграді 17 лютого 1938 року за вироком виїзної сесії ВКВС СРСР[1][3]. Ймовірне місце поховання — спецоб'єкт УНКВС Ленінградської області «Левашово». Реабілітований посмертно.
Нагороди
Абрама Абрамова нагороджено орденом Леніна за роботу у Мурманську[1].
Примітки