Абдель Галім Хаддам араб. عبدُ الحليم خدَّام
Народження:	21 червня 1932(1932-06-21)[1]  Баніяс
Смерть:	31 березня 2020(2020-03-31)[2][3] (87 років)  XVI округ Парижа, Париж[4][3]
Причина смерті:	інфаркт міокарда
Країна:	Сирійська Республіка  Об'єднана Арабська Республіка  Сирія
Релігія:	іслам
Освіта:	Дамаський університет (1952)
Партія:	Ba'ath Partyd (червень 2005)[5] і National Salvation Front in Syriad (2020)
Медіафайли у Вікісховищі

Абдель Галім Хаддам (араб. عبد الحليم خدام; нар. 15 вересня 1932, Баніяс, Держава Алавітів — 31 березня 2020, Париж, Франція) — сирійський державний і політичний діяч, віце-президент Сирії в 1984—2005 роках? один з членів найближчого оточення президента Сирії Хафеза Асада. Виконував обов'язки президента Сирії в період після смерті Хафеза Асада і до обрання на посаду Башара Асада.

З кінця 1960-х хадд був одним з найближчих соратників президента Хафеза Асада. Хаддам був одним з небагатьох мусульман-сунітів, які входили у вище керівництво Сирії.

У 1969 брав участь як прокурор у роботі спеціального військового трибуналу, який виніс заочно смертний вирок низці видних сирійських політиків (Аміну аль-Хафізу, Салаху ад-Діну аль-Бітару, Насіму аль Сафарджалані, Халеду Аль-Хакіму та іншим). У період 1970—1984 він керував МЗС країни, а з 1984 року по 2005-й обіймав посаду віце-президента країни.

З 10 червня 2000 року, коли Хафез Асад помер від серцевого нападу, Хаддам півтора місяці — до 17 липня — був в.о. президента Сирії, після чого передав керівництво країною Башару Асаду. Башар Асад брав участь у «виборах», на яких був тільки один кандидат — він сам, і «переміг» з результатом 97 %.

Офіційно Хаддам оголосив про свою відставку 6 червня 2005 на конференції правлячої партії Баас. Ходили чутки, що він у 2005 брав участь у змові проти Б. Асада, але останній виявив великодушність і дозволив колишньому соратнику батька виїхати в еміграцію до Франції^[6].

З 2005 жив у Парижі, де написав свої мемуари, в яких різко засудив Б. Асада і його оточення за численні політичні помилки і злочини^[7].

14 січня 2006 оголосив про формування «уряду Сирії у вигнанні», бо був найбільш високопоставленим діячем Сирії в еміграції. В інтерв'ю телебаченню визнав, що отримував фінансову допомогу від США і ЄС з метою повалення режиму Башара Асада^[8].