Істо́рія украї́нського телеба́чення — розпочалась 1951 р. у місті Харкові, коли група радіоаматорів під керівництвом В. Вовчанка розпочала перші телевізійні пересилання за електронною системою з високою чіткістю зображення.
Історія
Докладно: Історія виникнення телебачення
5 листопада 1951 року — відбулася перша професійна телетрансляція з Київського телецентру на Хрещатику, 26. Транслювали фільм «Алітет іде в гори»[1]. 6 листопада транслювали фільм про Жовтневу революцію «Велика заграва», а 7-го відбулася «жива» телетрансляція параду й демонстрації, що проходили на Хрещатику.
Юрій Омельяненко згадує:[2][3][4]
|
5-7 листопада 1951-го були проведені перші телепередачі Київського телевізійного центру (КТЦ). Демонструвалися стрічки «Алітет йде в гори» і «Велика заграва», а 7-го відбулася «жива» телетрансляція параду й демонстрації, що проходили на Хрещатику.
Комплекс цього унікального на той час не тільки для України, а й навіть для Європи, об’єкта складався з двох основних частин: апаратно-студійного блока (АСБ) на Хрещатику (нині тут розміщуються Національна радіокомпанія та Київська державна ТРК) і телевізійної ультракороткохвильової радіостанції (УКХР). Тут же розташовувалися технічні будівлі та 190-метрова антенна башта[5]. Зазначу, що КТЦ будували протягом 1949—1952 років фактично серед руїн, у знищеному районі столиці. Доручили цю відповідальну справу зв’язківцям. Першими з них прийшли на будівництво його начальник К. Алексєєв і Б. Вольський та автор цих рядків, як технічні керівники робіт. Усе будівництво КТЦ було сплановано так, щоб найперше провадились роботи зі спорудження УКХР, оскільки вони вкрай ускладнювались монтажем башти.
|
|
КТЦ був перший у тодішньому СРСР і єдиний створений за цільовим проєктом телевізійний центр на новітньому 625-рядковому стандартному обладнанні, розробленому й виготовленому ленінградськими науково-дослідними інститутами та радіозаводами. Отже, КТЦ (хоча на той час він вважався формально третім у Союзі) був набагато досконалішим, ніж Ленінградський і Московський, що функціонував на базі пристосованих для цієї мети споруд і обладнання довоєнного телецентру на Шабаловці. До речі, за рахунок вищої антенної опори і радіус дії КТЦ був значно більшим порівняно з Московським ТЦ, де, як відомо, використовувалась Шуховська башта заввишки 120 м[4].
Відтоді почалися пробні телепередачі КТЦ тривалістю 1,5-2 години двічі на тиждень. Це були зазвичай кінофільми. Так тривало до осені 1952 року, коли з'явились дикторські оголошення і короткі студійні вставки. Наприкінці 1951-го в Києві було близько 1500 телевізорів (переважно КВН-49-1). Тоді ж на розі вулиць Толстого і Горького відкрилося перше телеательє і почалося поступове налагодження приймальної телемережі. На травень 1953-го в столиці було зареєстровано лише 7000 приймачів[4]. У 1958 році Львівський телевізійний завод розпочав випуск телевізорів "Львів", які через високу ціну могли купити тільки вори, директори і такі інші. Більш-менш популярним телебачення в УРСР стало лише після 1960 року завдяки телевізорам "Весна" Дніпропетровського радіозаводу.
Значення ТБ в УРСР та СРСР загалом
Юрій Омельяненко[4]:
|
|
до 1956 року КТЦ це був єдиний у СРСР телецентр, комплексно спроєктований, збудований і насичений винятково вітчизняною технікою і технологіями, по-друге, на телецентрі склався найкваліфікованіший персонал, що не тільки добре освоїв нову техніку, а й вмів передати свій досвід. Отож Мінзв’язку СРСР скеровувало до нас студентів, аспірантів і фахівців із так званих країн народної демократії, й не тільки звідти.
|
|
І далі[4]:
|
|
на початку 50-их років ХХ ст. електронне телебачення тільки-но спиналося на ноги не лише в Україні, а й у всьому світі, а КТЦ тоді входив до першого десятка телецентрів подібного світового рівня.
|
|
Інфраструктура
В перші 20 років телебудівництва були введені в дію понад 30 потужних станцій, з'єднаних майже 4000-кілометровою мережею радіорелейних ліній. У столиці, а також Харкові, Донецьку, Львові, Одесі, Луганську, Дніпрі, Вінниці розвивалось роздільне ТБ по двох програмах[4].
Канали
Суспільне мовлення
Іномовлення
| Телеканал |
Логотип |
Дата запуску |
Формат мовлення |
Сайт |
Мережа
|
| DVB-T2 |
Супутник |
Кабельні мережі |
IPTV |
OTT
|
| FREEДОМ
|
|
01.10.2015 (перший запуск як телеканал UATV)
01.03.2021 (перезапуск)
29.08.2022 (як телеканал FreeДОМ)
|
576i 16:9 (SDTV)
1080i (HDTV)
|
uatv.ua
tvfreedom.io
|
 Ні
|
Ні
|
 Так
|
Так
|
Так
|
| Дім
|
|
01.03.2020
|
kanaldim.tv
|
Ні
|
Ні
|
Так
|
Так
|
Так
|
| ATR
|
|
1 вересня 2006 (в Криму)
17 червня 2015 (мовлення з Києва)
|
http://atr.ua
|
Ні
|
Так
|
Ні
|
Ні
|
Ні
|
| Lâle
|
|
1 червня 2013
|
|
Ні
|
Так
|
Ні
|
Ні
|
Ні
|
Загальноформатні
Інформаційні
Розважальні
Військова тематика
Кіноканали
Дитячі
Пізнавальні
Музичні
Спортивні
Культурологічні, просвітницькі
Телемагазини, промо-канали
Міжнародні версії
Іноземні, з наявною україномовною аудіодоріжкою
Повністю україномовне мовлення 100 % ефірного часу:
Частково україномовне мовлення:
- TBN Ukraine (Велика Британія‚ HD, частка мовлення українською — 30 %)
- Da Vinci Ukraine (Німеччина, HD, частка мовлення українською — 80 %)
- History (США, HD, частка мовлення українською — 40%)
- National Geographic (США, HD, частка мовлення українською — 40 %)
- Setanta Sports / Setanta Sports + (Велика Британія, HD, частка мовлення українською — <10 %; українською транслюються лише окремі турніри)
- Travel&Food (США, HD)
Закриті та зниклі телеканали
Загальнонаціональні
Формат і мовлення
Телеприймачі
Юрій Омельяненко згадує[4]
|
|
Узагалі з телевізорами вийшла, як кажуть, неув’язочка: до 1951 року їх випускали лише з розрахунку на один московсько-ленінградський канал, а триканальні фактично з’явились наприкінці 1951 року. Тобто чи то ми «поспішали» з пуском, чи то був черговий «прокол» планового господарства, а в результаті — дефіцит.
|
|
Глядачі
Більше чверти населення не мало ТБ (на початок телебудівництва), а двопрограмне було лише на території, де жило 25 відсотків загальної його чисельности. Незадовільним був стан і з радіомовленням, особливо двопрограмним. Більше того, названі показники для сільської місцевости були, особливо по ТБ, майже вдвічі нижчими від міських. Показники охоплення авдиторії були набагато вищі від середньосоюзні, але все ж, незадовільні[4]. Внаслідок пропозицій Омельяненка, «вся діяльність у сфері ТБ, РМ і радіозв'язку була зосереджена в Республіканській виробничо-технічній дирекції радіо і телебачення (нині — Концерн РРТ)». Наприкінці 80-х років кількість потужних телестанцій подвоїлась, з'явилась база для дво- та трипрограмного ТБ у Києві й багатьох інших пунктах республіки, зрештою стала до ладу четверта програма. А друга і третя програми РМ охопили практично всю Україну. ТБ охопило територію республіки, де жило понад 97 %, у тому числі практично все сільське населення. А відсоток охоплення другою і третьою програмами становив відповідно 93 і 65 %. Це були найвищі показники серед республік Союзу[4].
Значущі події
- З кінця 1951 почав діяти телецентр у Києві.
- З лютого 1960 почався регулярний обмін телепрограмами між Москвою і Києвом, а з 1961 між Києвом й иншими містами СРСР.
- 20 січня 1965 року — вперше в етер вийшла загальнореспубліканська телепрограма України — «УТ».
- З 1967 телецентри УРСР тільки приймали кольорові пересилання,
- з 1969 Київський, а з 1976 також і Львівський телецентри пересилають кольорові програми.
- 1988 рік — створення першої недержавної телекомпанії «ТОНІС», заснованої у Миколаєві.
- 13 жовтня 1990 року — у Харкові, вперше на теренах Радянського Союзу, розпочинає етерне мовлення приватна телекомпанія «ТОНІС-Центр».
- листопад 1991 року — телеканал «Ютар+» розпочав мовлення в Києві.
- 1 липня 1991 року — телеканал «Мегапол» розпочав мовлення в Києві.
- 15 червня 1992 року — починає мовлення недержавна телекомпанія з іноземними інвестиціями «ICTV» (Міжнародна комерційна телекомпанія).
- 15 січня 1992 року — телеканал «ТЕТ-А-ТЕТ» розпочав мовлення у Києві.
- лютий 1992 року — створення другої програми Українського телебачення «УТ-2».
- 26 вересня 1992 року — створення третьої програми Українського телебачення «УТ-3».
- 13 березня 1993 рік — ТРК «Україна» розпочала мовлення в Донецьку.
- липень 1993 року — «Гравіс-7» розпочав мовлення на 7-му київському телеканалі як окрема телекомпанія.
- лютий 1994 року — телекомпанія «Гравіс» розпочала мовлення також на 35 каналі в Києві.
- 6 липня 1994 року — телекомпанія «СТЕРХ» розпочала мовлення в Дніпрі.
- вересень 1995 року — «Студія 1+1» почала своє існування.
- 20 лютого 1995 року — телеканал «11 Канал» (ТРК «СТЕРХ») розпочав мовлення на 11-метровому частотному каналі у Дніпрі.
- 21 серпня 1995 року — на одному каналі разом з ТЕТ починає мовити київський комунальний телеканал «Київ».
- 1995 рік — у м. Чернівці розпочинає мовлення регіональний канал «НБМ».
- 10 січня 1996 року — в Києві на одному каналі разом з «Тоніс» починає мовити телеканал міжрегіонального творчого об'єднання «НАРТ».
- 26 лютого 1996 року — почала мовлення київська студія «TV Табачук».
- 20 жовтня 1996 року — у мережі «УТ-3» телеканал «Інтерканал» (пізніше «Інтер») розпочав мовлення.
- 1997 рік — «УТ-1» змінив назву на «Перший Національний».
- 2 липня 1997 року — телеканал «СТБ» розпочав мовлення.
- 26 лютого 1998 року — «Новий канал» розпочав технічне мовлення на базі СТБ.
- 27 грудня 2001 року — перший загальноукраїнський музичний телеканал «М1» почав тестове мовлення.
- 27 травня 2002 року — на 35 каналі в Києві починає мовлення в прямому етері перша інформаційна телекомпанія «Телемегаполіс» (проєкт ТРК «Гравіс»).
- 1 вересня 2003 року — замість телеканалу «НБМ» розпочав мовлення «5 канал» (спільний проєкт «НБМ» і новинної компанії «Експрес-Інформ»).
- 1 листопада 2004 року — телеканал «НТН» замінив телеканал «TV Табачук».
- 30 травня 2005 року — перший загальноукраїнський спортивний телеканал «Мегаспорт» розпочав мовлення.
- 1 липня 2006 року — телеканал «Кіно» замінив телеканал «Гравіс-7».
- 1 грудня 2006 року — телеканал «СіТі» почав своє мовлення замість телеканалу «Гравіс» на 35 каналі в Києві.
- 20 червня 2005 року — в кабельних мережах та на супутнику телеканал «К1» почав своє мовлення замість «КТМ».
- 1 липня 2007 року — згідно з даними Нацради, зареєстровано понад 60 каналів супутникового мовлення.
- 24 серпня 2007 року — українська версія відомого музичного телеканалу «MTV» — «MTV Україна», почала своє мовлення.
- 1 вересня 2008 року — обмін частотами між телеканалом «К1» та «Мегаспортом»: «К1» став загальнонаціональним, а «Мегаспорт» — кабельно-супутниковим.
- 29 березня 2010 року — ребрендинг спортивного канала «Мегаспорт» в пізнавально-розважальний канал Мега
- 1 жовтня 2011 року — почав своє мовлення телеканал Інтелект TV.
- 4 серпня 2012 року — дитячий телеканал «ПлюсПлюс» замінив «СіТі».
- 8 жовтня 2012 року — почав своє мовлення український телеканал PORT-MONE TV у аналоговому режимі.[значущість факту?]
- 7 квітня 2015 року — в Україні запустили суспільне мовлення завдяки Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», який набрав чинності 15 травня 2014 року[6].
- 2016 рік — перехід до нових стандартів мовлення на регіональних мовниках (колишніх ОДТРК) внаслідок приєднання державних телерадіокомпаній до НТКУ, яка 19 січня 2017 року була перетворена на ПАТ «НСТУ».
- 1 серпня 2018 року — вимкнено аналогове мовлення більшости загальнонаціональних телеканалів у Києві та Кіровоградській області.
- 1 вересня 2018 року — вимкнено аналогове мовлення більшости загальнонаціональних телеканалів на більшій частині території України.
Див. також
Примітки
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.png)
.svg){kind=logo}
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
_(1-st_logo).svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=logo}
.svg){kind=small}
_(HD_Logo).png){kind=small}
_2024.png){kind=small}
.svg)
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
.png)
.png)
.png)
.svg){kind=small}
.png){kind=logo}
_(gradient_vertical_version).svg){kind=small}
.jpg){kind=small}
.jpg)
.png){kind=small}
.svg)
.png){kind=small}
_(2001-2021).svg)
_(2020).svg)
