Інцидент у Ньоноксі відбувся 8 серпня 2019 року поблизу селища Ньонокса, що знаходиться під адміністративною юрисдикцією Сєверодвінська, Архангельська область, Російська Федерація. П'ять військових і цивільних фахівців загинули, троє (або шість, залежно від джерела) отримали поранення[1][2][3].
Подія вибухонебезпечного характеру була зареєстрована 8 серпня о 6:00 UTC (місцевий час 9:00) на інфразвуковій станції в Бардуфоссі[en] (Тромсе, Норвегія). Подія також була зареєстрована за сейсмічними даними, а це означає, що вона, можливо, відбулась у контакті із землею. Практичний сенс реєстрації вибуху, у контакті із землею, полягає в тому, що він стався або на землі, або в контакті з нею; наприклад на воді. Час та місце події збігаються з повідомленням про аварію в Архангельську[10].
Післямова
Після вибуху троє постраждалих проходили лікування у Медичному центрі імені Семашко в Архангельську, який має необхідні умови для лікування постраждалих від радіаційного опромінювання, ще трьох постраждалих доставили до Архангельської обласної клінічної лікарні, о 4: 35 вечора 8 серпня, проте працівників лікарні не попередили про опромінення[11]. Пізніше декілька працівників Архангельської обласної лікарні були перевезені до Москви для проведення пострадіаційної профілактики. В одного лікаря було виявлено позитивний тест на цезій-137, хоча рівень опромінювання залишаються невідомими, оскільки медичний персонал був змушений підписати угоди про нерозголошення[12][13][14].
За словами неназваного медичного працівника, двоє постраждалих від вибуху померли від променевої хвороби на шляху від Архангельської обласної лікарні до лікарні у Москві[14][15].
П'ять загиблих
У понеділок 12 серпня 2019 року прапор на головній площі Сарова було приспущено під час прощання з п'ятьма загиблими. Того ж дня вони були поховані на головному цвинтарі Сарова[16].
Рівень радіації
Рівень фонового випромінювання, як повідомляється, перевищив норму у 4-16 разів у Сєверодвінську, за 47 км на схід від епіцентру випромінювання, досягнувши 1,78 мікрозіверта за годину незабаром після вибуху[17]. Адміністрація у Сєверодвінську повідомила про підвищений рівень радіації протягом 40 хвилин[17][18][19]. Через кілька днів після події кілька моніторингових станцій Росії припинили надсилати дані до Підготовчої комісії Організації Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань — мережі передачі даних для радіаційного моніторингу, що складається з 80 станцій у всьому світі[20][21].
Відповідно до інформації, опублікованої Росгідрометом про радіаційну ситуацію в Сєверодвінську відразу після аварії, було виявлено ряд короткоживучих ізотопів: Стронцій-91[en], Барій-139[en], Барій-140[en] та Лантан-140[en][22][23]. Норвезький експерт з ядерної безпеки Нілс Бемер заявив, що такий ізотопний склад свідчить про те, що до аварії був причетний ядерний реактор[22].
2 вересня інформаційне агентство «Беломорканал» опублікувало відеоматеріал, на якому було показано два покинуті понтони, на одному з яких було встановлено сильно пошкоджене обладнання для випробувань. Відео демонструє вимірювання гамма-випромінювання на відстані 150 м від покинутих суден на березі Білого моря поблизу від Ньонокси, показник досягає 186 мкР/год — у 15 разів вищий за природний. Рівень альфа та бета-випромінювання не вимірювався. Ділянка не була ні закритою, ні під охороною, і жодних попереджувальних знаків від радіації не спостерігалось[24][25][26].
