Ілінг-коммон (станція метро)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ілінг.
Ілінг-коммон
Транспортна мережа Лондонський метрополітен
Зображення
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Ілінг
Історичне графство Мідлсекс
Архітектор Чарльз Голден і Stanley Heapsd
Архітектурний стиль модерна архітектура і ар деко
Дата офіційного відкриття 1933
Сусідня станція Ілінг-Бродвей[1], Ектон-Таун[1], Норс-Ілінг[1] і Ектон-Таун
Обслуговується маршрутом Лінія Дистрикт і Лінія Пікадиллі
Залізнична лінія Лінія Дистрикт і Лінія Пікадиллі
Тарифна зона London fare zone 3d
Статус спадщини реєстрова будівля II ступеняd[2]
Маршрутна карта Template:Ealing Common tube stationd
Стан використання використовується[d]
Географічний код Великої Британії TQ1888780414[2]
Мапа
CMNS: Ілінг-коммон у Вікісховищі

51°30′37″ пн. ш. 0°17′18″ зх. д. / 51.51016° пн. ш. 0.28825° зх. д. / 51.51016; -0.28825

Платформи станції Ілінг-коммон

Ілінг-коммон (англ. Ealing Common) — станція Лондонського метро, ліній Дистрикт та Пікаділлі. Розташована у 3-й тарифній зоні, у районі Ілінг-коммон, боро Ілінг, для Пікаділлі між станціями Актон-таун та Норт-Ілінг, для Дистрикт — Актон-таун та Ілінг-Бродвей. Пасажирообіг на 2017 рік — 3.19 млн осіб[3]

Конструкція станції — наземна відкрита з двома береговими платформами на дузі.

Історія

  • 1. липня 1879 — відкриття станції у складі District Railway (DR, сьогоденна лінія Дистрикт), як Ілінг-коммон[4]
  • 1886 — перейменовано на Ілінг-коммон-енд-Вест-Актон.
  • 1 березня 1910 — перейменовано на Ілінг-коммон.
  • 4. липня 1932 — відкриття трафіку лінії Пікаділлі.[5]

Пересадки

Пересадки на автобуси London Buses маршрутів: 207, 427, 607 та нічні маршрути N7, N207

Послуги

Попередня станція Лінія Наступна станція
Ілінг-Бродвей   Лондонський метрополітенЛондонське метро
Лінія Дистрикт 		  Актон-таун
Норт-Ілінг Лондонський метрополітенЛондонське метро
Лінія Пікаділлі

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ілінг-коммон (станція метро)
  1. ↑ а б в http://markdunne.github.io/2016/04/10/The-London-Tube-as-a-Graph/
  2. ↑ а б National Heritage List for England
  3. ↑ COUNTS - 2014 - annual entries & exits (PDF) (англ.). Архів оригіналу (PDF, 44 kB) за 21 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-21 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Rose, Douglas (1999). The London Underground, A Diagrammatic History. Douglas Rose/Capital Transport. ISBN 1-85414-219-4.
  5. ↑ Piccadilly Line (англ.). 3 вересня 2018. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 6 серпня 2019.