Ідеальна або банківська (банківська) монета — умовна монета, яка не існує в реальному вигляді і відповідає певній масі дорогоцінного металу (як правило, золота або срібла) або чистій вазі найкращої монети, що обертаються на ринку^[1][2].

Типовими прикладами ідеальних монет є банківський (банківський) флорини Амстердамського банку, а також банкоталер та банкомарка Гамбурзького банку.

Створений в 1609 Амстердамський банк встановив постійну лічильну одиницю, що дорівнювала 211,91 аса чистого срібла і називалася банківським флорином, в якій і велися всі облікові та розрахункові банківські операції.

Гамбурзький банк для ведення операцій з 1619 використовував лічильну одиниці, умовний зміст срібла в якій відповідало чистій вазі рейхсталера, тобто 25,98 грама. Реальні монети, що перебували в обігу, перераховувалися в банкоталери пропорційно їх металевому змісту. Один банкоталер дорівнював 3 банкомаркам, 48 банкошилінгам або 486 банкопфенігам^[1][3][4][5].

Поняття "ідеальна монета" близьке за значенням терміну " лічильна монета". Але для лічильної монети пріоритетним є кількість монет, що міститься в ній, дрібніших номіналів, а не їх загальна вага. Тобто при зміні вмісту срібла в дрібніших монетах лічильна монета, як і раніше, включатиме те ж їхнє число, але буде еквівалента меншій вазі чистого срібла. Для ідеальної монети константою є чиста вага дорогоцінного металу, що міститься в ній, а не число еквівалентних їй дрібних монет. Тобто при зміні вмісту срібла в дрібніших монетах його зміст в ідеальній монеті не зміниться, але вона буде еквівалента більшій кількості дрібних монет^[6][7][1].

• Нумизматический словарь / [Автор: Зварич В.В.] — 4-е изд. — Львов : Высшая школа, 1980.
• Словарь нумизмата / [Авторы: Фенглер Х., Гироу Г., Унгер В.] / Пер. с нем. М. Г. Арсеньевой / Отв. ред. В. М. Потин. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Радио и связь, 1993. — ISBN 5-256-00317-8.
• Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — СПб. : Семеновская типолитография (И. А. Ефрона), 1890—1907.