Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2021)

Ігри горян (англ. Highland games, шотл. Hieland gemmes) — культурна подія, що проводиться протягом року в Шотландії, Канаді, США та інших країнах, як спосіб святкування шотландської культури, а особливо тієї, яка відноситься до Гайленду (округ Шотландії). В іграх беруть участь оркестри волинкарів, танцюристи гайленду, учасники спортивних заходів, а також проводяться різноманітні виставки, пов'язані з іншими аспектами шотландської та гельської культур. Поряд з іншими подіями ігри горян надихнули барона П'єра де Кубертена на створення сучасних Олімпійських ігор: де Кубертен був серед глядачів на показових виступах горян, які пройшли в рамках Всесвітньої виставки в Парижі (1889)^[1].

Протягом багатьох століть шотландці мірялися своєю силою один з одним на так званих зборах горян (англ. Highland Gatherings). Під час цих зборів вожді шотландських кланів набирали собі в охоронці найміцніших і витривалих горян. Під час випробувань, які проводилися в той час, учасники повинні були продемонструвати не тільки свою силу, спритність і швидкість, але і показати своє вміння у поводженні з різними видами холодної, а пізніше і вогнепальної зброї. Офіційний статус зборам горян надав король Шотландії Малкольм III, що зійшов на престол в 1057 році. Малкольм проводив змагання серед ймовірних претендентів на посаду королівського гінця. Учасникам потрібно було подолати безліч ландшафтних перешкод і першим піднятися на вершину гори. Надалі подібні збори проводилися досить часто як соціальні події, в основному для розв'язання спірних питань між членами кланів. Молоді чоловіки змагалися один з одним в силі, спритності та швидкості, щоб виявити кращого воїна.

Протягом англійської завоювання, а особливо після другого якобітського повстання 1745 року, що завершилося поразкою шотландців, всім шотландцям заборонили носити або навчатися володінню холодною зброєю. Робилося це з метою припинення можливих повстань і воєн. Попри сувору заборону, шотландці продовжували навчатися військовому ремеслу, просто замінивши знаряддя війни знаряддям для ігор. Сучасні ігри значною мірою є вікторіанським винаходом і пов'язані як з романтизації Шотландії, так і з вивченням старих документів, що описують змагання.

Штовхання каменю — одна з головних подій у важкоатлетичній частині ігор горян. У змаганні використовують або сталеву кулю, або звичайний булижник. Вага снаряду може коливатися від 16 до більш ніж 100 фунтів. Для чоловіків і жінок передбачені різні за вагою снаряди (як правило, жінки використовують легші снаряди). Для снаряда відсутній єдиний стандарт за формою та вагою. Можливо, також, деяка розбіжність в правилах даного виду змагань. У довіднику ігор горян існує два варіанти змагань з використанням каменю:

• Камінь мужності (англ. Manhood Stone, шотл. Clach Cuid Fir);
• Камінь сили (англ. Stone of Strength, шотл. Clach Neart).

У разі «Каменя мужності» використовується дуже великий камінь або спеціальний снаряд вагою більш ніж 100 фунтів. Учаснику змагання потрібно зняти снаряд з певної висоти або помістити його в стіну (спеціально підготовлена ​​площадка).

У випадку «Каменя сили» використовуються камені або снаряди змінної ваги, але в межах від 8 до 30 фунтів. Учаснику необхідно кинути снаряд якнайдалі. Штовхання каменю в наші дні є олімпійською дисципліною легкої атлетики під назвою «Штовхання ядра».

Метання колоди — традиційне шотландське змагання в іграх горян. Як снаряд використовують гладку, очищену від сучків і кори, колоду. Як і у разі штовхання каменю, для снаряда, в цьому виді змагань, немає єдиного стандарту ваги й форми. Орієнтовна довжина снаряду може дорівнювати 6 метрам і важити близько 50—100 кг.

Учасник підіймає колоду двома руками, складеними у вигляді чаші, за вузьку частину і тримає його вертикально, використовуючи своє плече як опору. Після цього, учаснику необхідно трохи розбігтися і виштовхнути колоду таким чином, щоб воно перевернулося в повітрі на 180° і впало на землю. Кращим результатом є падіння колоди після перевороту рівно на 12 годин.

Цей вид змагання — метання молота — є прабатьком сучасної легкоатлетичної дисципліни. Змагання полягає в метанні спортивного снаряда — молота — на дальність. На відміну від сучасного атлетичного снаряда — сталевої кулі на тросі з ручкою, в іграх горян використовується сталевий або свинцева куля, закріплений на тонкій довгій дерев'яній ручці. Снаряд для чоловіків важить 16 футів і має довжину 3 фути 11¾ дюймів. Снаряд для жінок важить 8.82 фунта і має довжину 3 фути 11 дюймів. Учаснику змагань для виконання правильного кидка необхідно закрутити снаряд вище своїй голови і після приблизно трьох або чотирьох обертальних рухів викинути молот. Важливими чинниками в кидка виступають початкова швидкість снаряда і кут кидка.

Підкидання мішка з сіном в іграх горян з'явилося під впливом безлічі сільськогосподарських ярмарків, що проводяться по всій Шотландії. Учаснику необхідно підчепити вилами мішок, туго заповнений соломою або мотузками, і перекинути його через перекладину. Стандартна вага мішка становить 16 фунтів. Кожному учаснику дається три спроби. Якщо всі учасники змагання успішно перекинули мішок, перекладину підіймають вище і повторюють кидки. Даний вид змагання також популярний в Ірландії, Франції, Австралії та в Басконії (північ Іспанії).

Перетягування канату являє собою силове змагання між двома командами. Кожна команда складається з восьми й більше учасників, які тримаються за кінці каната. Правила утримання каната можуть бути менш або більш строгими, в залежності від виду та мети змагання. Кожній команді необхідно перетягти канат або його зазначену частину на свою сторону. В цьому випадку іншій команді зараховується поразка. Іноді нейтральну частину може переходити рів з водою або брудом.

Незабутньою подією в іграх горян є змагання волинкарів і полкових оркестрів. Музична хода за участі безлічі волинкарів, що грають такі популярні мелодії як «Scotland The Brave», «A Man's a Man for a 'That», «The Flower of Scotland», відкриває і закриває подію.

Гайленд — один з видів традиційного шотландського танцю. Танець будується в основному на стрибках на високих напівпальцях і роботі ніг; корпус завжди прямий; руки малозадіяні й в основному знаходяться в одній позицій.

• Michael Brander, Essential Guide to the Highland Games (1992) ISBN 0-86241-302-8
• Ian R. Mitchell, «Rheumatism, Romanticism and Revolution: Victoria, Balmorality and 1848» in History Scotland (Vol. 5, #5, Sept/Oct 2005)
• David Webster, Scottish Highland Games (Edinburgh, Scotland 1973)

• Королівська шотландська офіційна рада гірських танців [Архівовано 25 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Офіційний календар ігор Шотландської туристичної ради Highland Games [Архівовано 20 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Шотландські хайлендські ігри [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]